Псалми 2

¹Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

²Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

³„Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

⁴Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

⁵Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

⁶„Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

⁷Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

⁸Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

⁹Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

¹⁰А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

¹¹Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

¹²Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!

¹³