Today's Readings
The Scripture readings appointed for today, with the full text in your language. Follow the daily readings for your tradition, every morning, in the Bosko app.
Morning Prayer — First Lesson
Lamentations 2
Як захма́рив Господь в Своїм гніві сіо́нську дочку́! Він кинув із неба на зе́млю пишно́ту Ізраїля, і не згадав у день гніву Свого́ про підні́жка ногам Своїм, — понищив Господь, не помилував жи́тла всі Яковові. Він позбу́рював у гніві Своїм у дочки́ Юди тверди́ні, на землю звали́в, збезче́стив Він ца́рство й князі́в усіх його́. В люті гніву відтяв увесь Ізраїлів ріг, прави́цю Свою відверну́в Він від во́рога, та й запала́в проти Якова, мов той палю́чий огонь, що навко́ло жере́! Він нап'я́в Свого лу́ка, як ворог, проти́вником стала прави́ця Його́, і Він вибив усе, що для ока було пожада́не, у скинії до́ньки сіонської вилив запе́клість Свою, як огонь. Господь став, як той во́рог, пони́щив Ізраїля Він, всі пала́ти його зруйнува́в, тверди́ні його попусто́шив, — і Юдиній до́ньці примно́жив зідха́ння та сто́гін! Понищив горо́жу Свою, немов у садка́, місце зборів Своїх попусто́шив, Госпо́дь учинив, що забу́ли в Сіоні про свято й суботу, і відки́нув царя́ та священика в лю́тості гніву Свого́. Покинув Господь Свого же́ртівника, допусти́в побезче́стити святиню Свою́, передав в руку во́рога му́ри пала́ців її, — вороги́ зашуміли в Господньому домі, немов би святко́вого дня! Задумав Госпо́дь зруйнува́ти мур сіо́нської до́ньки, Він ви́тягнув шнура, Своєї руки не вернув, щоб не нищити, сумни́ми вчинив передму́р'я та мур, — вони ра́зом осла́бли, її брами запа́лися в зе́млю, пони́щив Він та полама́в її за́суви. Її цар і князі́ її серед поганів. Немає навча́ння Зако́ну, і пророки її не знахо́дять виді́ння від Господа. Сидять на землі та мовчать старші́ до́ньки сіо́нської, по́рох посипали на свою голову, підпереза́лись вере́тами, аж до землі свою го́лову єрусалимські дівчата схили́ли. Повиплива́ли від сліз мої очі, моє ну́тро клеко́че, на землю печінка моя вилива́ється через зане́пад дочки́ мого люду, коли немовля́ й сосуне́ць умліва́ють голодні на пло́щах міськи́х. Вони кви́лять своїм матеря́м: „Де пожи́ва й вино?“ І ску́люються, як ране́ний, на пло́щах міськи́х, коли ду́ші свої випускають на лоні своїх матері́в. Що засві́дчу тобі, що вподо́блю до тебе, о єрусалимськая до́чко? Що вчиню́ тобі рі́вним, щоб тебе звесели́ти, о діво, о до́чко сіонська? Бо велика, як море, руїна твоя́, — хто тебе поліку́є? Пророки твої провіща́ли для тебе марно́ту й фальши́ве, і не відкривали твого гріха́, щоб долю твою відверну́ти, — для тебе вбачали пророцтва марно́ти й вигна́ння. Усі, що проходять дорогою, плещуть у долоні на тебе, і посви́стують та головою своє́ю хита́ють над до́нькою Єрусалиму та кажуть: „Хіба це те місто, що про ньо́го казали: Корона пишно́ти, розра́да всієї землі?“ Усі вороги твої па́щу на тебе роззя́влюють, сви́щуть й зубами скрего́чуть та кажуть: „Ми поже́рли її. Оце справді той день, що чекали його, — знайшли ми і бачимо його!“ Учинив Господь те, що заду́мав, Він ви́повнив слово Своє, що його наказав від днів да́вніх: усе зруйнував, і милосердя не мав, і ворога втішив тобою, Він ро́га підійняв супроти́вних твоїх. Їхнє серце до Господа крик підіймає, о муре, о до́чко Сіону! Проливай, як потік, сльози вдень та вночі, не давай відпочи́нку собі, нехай не спочи́не зіни́ця твоя! Уставай, голоси уночі на поча́тку сторо́жі! Виливай своє серце, мов во́ду, навпроти обли́ччя Господнього! Підійми ти до Нього доло́ні свої за душу своїх немовля́т, що від голоду мліють на розі всіх вулиць! Споглянь, Господи, і подивися, кому́ Ти зробив отаке? Чи конечним було, щоб жінки́ їли плід свій, свої́х немовля́т, яких ви́плекали? Щоб був у святині Господній заби́тий священик і пророк? Лежать на землі на вулицях ря́дом юнак та стари́й. Попа́дали діви мої та мої парубки́ від меча́, — Ти побив їх в день гніву Свого́, порізав, не мав милосердя. Ти викли́кував, мов на день свята, жахо́ти мої із довкі́лля, — і врято́ваного не було́, і позоста́льця в день гніву Господнього, — повигублював ворог мій тих, кого ви́плекала та зрости́ла була́.
Morning Prayer — Second Lesson
Acts 11
Почули ж апо́столи й браття, що в Юдеї були, що й погани прийняли́ Слово Боже. І, як Петро повернувся до Єрусалиму, з ним стали змагатися ті, хто з обрі́зання, кажучи: „Чого́ ти ходив до людей необрі́заних та споживав із ними?“ Петро ж розпочав і їм розповів за порядком, говорячи: „Був я в місті йоппі́йськім і молився, і бачив в захо́пленні видіння: якась посу́дина схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'я́зана, спускалася з неба й підійшла аж до мене. Зазирнувши до неї, я поглянув, і побачив там чотириногих землі, і звірів, і гаддя, і небесних пташок. І голос почув я, що мені промовляв: „Устань, Петре, заколи та й їж!“ А я відказав: „Жодним способом, Господи, — бо ніко́ли нічого оги́дного чи то нечистого в у́ста мої не вхо́дило!“ І відповів мені голос із неба вдруге: „Що від Бога очищене, не вважай за оги́дне того́!“ І це сталося тричі, і все знов було взяте на небо. І ось три чоловіки, посланці з Кесарі́ї до мене, перед домом, де був я, спинилися за́раз. І сказав мені Дух іти з ними без жодного сумніву. Зо мною ж пішли й оці шестеро браття, і ввійшли ми до дому того чоловіка. І він нам розповів, як у домі своїм бачив ангола, який став і сказав: „Пошли до Йоппі́ї, та приклич того Си́мона, що зветься Петром, він слова́ тобі скаже, якими спасешся і ти, і ввесь дім твій“. А як я промовляв, зли́нув на них Святий Дух, як споча́тку й на нас. І я згадав слово Господнє, як Він говорив: „Іван ось водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим“. Отож, коли Бог дав одна́ковий дар їм, як і нам, що ввірували в Господа Ісуса Христа, то хто́ ж я такий, щоб міг заперечити Богові?“ І, почувши таке, замовкли вони, і Бога хвалили, говорячи: „Отож, і поганам Бог дав покая́ння в життя!“ А ті, хто розпоро́шився від переслідування, що зняло́ся було через Степа́на, перейшли навіть до Фінікі́ї, і Кі́пру, і Антіохі́ї, не звіщаючи сло́ва ніко́му, крім юдеїв. А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кіріне́ї, що до Антіохі́ї прийшли, і промовляли й до греків, благові́стячи про Господа Ісуса. І Господня рука була з ними; і велике число їх увірувало, і навернулось до Господа! І вістка про них досягла́ до вух єрусали́мської Церкви, і до Антіохі́ї послали Варнаву. А він, як прийшов і благодать Божу побачив, звеселився, і всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа. Бо він добрий був муж, повний Духа Святого та віри. І прилучилось багато наро́ду до Господа! Після того подався Варна́ва до Та́рсу, щоб Са́вла шукати. А знайшовши, привів в Антіохі́ю. І збирались у Церкві вони цілий рік, і навчали багато народу, і в Антіохі́ї найперш християнами на́звано учнів. Прибули́ ж тими днями пророки від Єрусалиму до Антіохі́ї. І встав один з них, на йме́ння Ага́в, і Духом прорік, що голод великий у ці́лому світі настане, як за Кла́вдія був. Тоді учні, усякий із своєї спроможности, постановили послати допомогу братам, що в Юдеї жили. Що й зробили, через руки Варнави та Са́вла, пославши до старших.
Evening Prayer — First Lesson
Lamentations 3
Я той муж, який бачив біду́ від жезла́ Його гніву, — Він прова́див мене й допрова́див до те́мряви, а не до світла. Лиш на мене все зно́ву обе́ртає руку Свою́ цілий день. Він ви́снажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторо́щив, обгородив Він мене, і мене оточи́в гіркото́ю та му́кою, у темно́ті мене посадив, мов померлих давно́. Обгороди́в Він мене — і не ви́йду, тяжки́ми вчинив Він кайда́ни мої. І коли я кричу́ й голошу́, затикає Він вуха Свої на молитву мою, Камінням обте́саним обгородив Він доро́ги мої, повикри́влював стежки́ мої. Він для мене ведме́дем чату́ючим став, немов лев той у схо́вищі! Поплутав доро́ги мої та розша́рпав мене́, учинив Він мене опусто́шеним! Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли́, — пустив стрі́ли до ни́рок моїх з Свого сагайдака́ Для всього наро́ду свого я став посміхо́виськом, глумли́вою піснею їхньою цілий день. Наси́тив мене гіркото́ю, мене напоїв полино́м. І стер мені зу́би жорство́ю, до по́пелу кинув мене, і душа моя спо́кій згубила, забув я добро́. І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподіва́ння на Господа. Згадай про біду́ мою й му́ку мою, про поли́н та отру́ту, — душа моя згадує безпереста́нку про це, і гнеться в мені. Оце я нага́дую серцеві своєму, тому то я маю надію: Це милість Господня, що ми не поги́нули, бо не нокінчи́лось Його милосердя, — нове́ воно кожного ра́нку, велика бо вірність Твоя! Господь — це мій у́діл, — говорить душа моя, — тому́ я надію на Нього склада́ю! Господь добрий для тих, хто наді́ю на Нього кладе́, для душі, що шукає Його́! Добре, коли люди́на в мовча́нні надію кладе́ на спасі́ння Господнє. Добре для мужа, як носить ярмо́ в своїй мо́лодості, — нехай він самі́тно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його́; хай закриє він по́рохом у́ста свої, може є ще надія; хай що́ку тому підставля́є, хто його б'є, своєю ганьбою наси́чується. Бо Господь не наві́ки ж покине! Бо хоч Він і засму́тить кого, проте зми́лується за Своєю великою ми́лістю,— бо не мучить Він з серця Свого́, і не засмучує лю́дських синів. Щоб топта́ти під своїми ногами всіх в'я́знів землі, щоб перед обличчям Всевишнього право люди́ни зігнути, щоб гноби́ти люди́ну у справі судо́вій його́, — оцьо́го не має на оці Госпо́дь! Хто то скаже — і станеться це, як Господь того не наказав? Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, — зле та добре? Чого ж нарікає люди́на жива? Нехай ска́ржиться кожен на гріх свій. Пошукаймо доріг своїх та досліді́мо, і верні́мось до Господа! підіймі́мо своє серце та руки до Бога на небі! Спроневі́рились ми й неслухня́ними стали, тому́ не пробачив Ти нам, закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував, закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла. Сміття́м та оги́дою нас Ти вчинив між наро́дами, наші всі вороги́ пороззявля́ли на нас свого рота, страх та яма на нас поприхо́дили, руїна й погибіль. Моє око сплива́є пото́ками во́дними через нещастя дочки́ мого люду. Виливається око моє безупи́нно, нема бо пере́рви, аж поки не згля́неться та не побачить Госпо́дь із небе́с, — моє око вчиняє журбу́ для моєї душі через до́чок усіх мого міста. Ло́влячи, ло́влять мене, немов птаха, мої вороги безпричи́нно, життя моє в яму замкну́ли вони, і камі́ннями кинули в мене. Пливуть мені во́ди на го́лову, я говорю́: „Вже погу́блений я!“ Кликав я, Господи, Йме́ння Твоє́ із найглибшої ями, Ти чуєш мій голос, — не захо́вуй же ву́ха Свого від зо́йку мого́, від блага́ння мого! Ти близьки́й того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: „Не бійся!“ За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти. Ти бачиш, о Господи, кривду мою, — розсуди ж Ти мій суд! Усю їхню по́мсту ти бачиш, всі за́думи їхні на мене, Ти чуєш, о Господи, їхні нару́ги, всі за́думи їхні на ме́не, мову повста́нців на мене та їхнє буркоті́ння на мене ввесь день. Побач їхнє сиді́ння та їхнє встава́ння, — як за́вжди глумли́ва їхня пісня! Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук! Подай їм темно́ту на серце, прокля́ття Твоє нехай буде на них! Своїм гнівом жени їх, і ви́губи їх з-під Господніх небе́с!
Evening Prayer — Second Lesson
James 3
Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший о́суд при́ймемо. Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний прибо́ркувати й усе тіло. От і ко́ням вкладаєм узде́чки до ро́та, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітра́ми жорсто́кими, проте найменшим сте́рном скеро́вуються, куди хоче стерни́чий. Так само й язик, — малий член, але хва́литься ве́льми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! І язик — то огонь. Як світ неправости, поста́влений так поміж нашими членами, язик скверни́ть усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. Бо всяка природа звірі́в і пташо́к, гадів і мо́рських потвор прибо́ркується, і прибо́ркана буде природою лю́дською, та не може ніхто із людей язика вгамува́ти, — він зло безупи́нне, він повний отрути смерте́льної! Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благослове́ння й прокля́ття. Не повинно, брати́ мої, щоб так це було́! Хіба з одно́го отвору виходить вода солодка й гірка́? Хіба може, бра́ти мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград — фіґи? Солодка вода не тече з солонця́. Хто мудрий і розумний між вами, нехай він покаже діла́ свої в ла́гідній мудрості добрим поводженням! Коли ж гірку́ заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, — це не мудрість, що ніби зве́рху походить вона, але земна, тілесна та де́монська. Бо де за́здрість та сварка, там бе́злад та всяка зла річ! А мудрість, що зверху вона, насамперед чиста, а потім спокійна, ла́гідна, покірлива, повна милосердя та добрих пло́дів, безстороння та нелукава. А плід праведности сіється творцями миру.
Readings follow the 1662 Book of Common Prayer (public domain). Scripture text is in the public domain. (Біблія Огієнка)
Today's readings, every morning
Bosko brings the daily readings for your tradition to your day — with a reflection, the full Bible in 30 translations, and the liturgical calendar, in 18 languages.
