Читання дня
Біблійні читання, призначені на день, із повним текстом вашою мовою. Стежте щоранку за щоденними читаннями вашої традиції в застосунку Bosko.
Ранкова молитва — перше читання
І заговорив шух'я́нин Білда́д та й сказав: „Аж доки ти бу́деш таке тереве́нити? І доки слова́ твоїх уст будуть вітром бурхли́вим? Чи Бог скри́влює суд, і хіба Всемогу́тній викри́влює правду? Якщо твої діти згріши́ли Йому, то Він їх віддав в руку їх беззако́ння! Якщо ти зверта́тися будеш до Бога, і бу́деш блага́ти Всемогу́тнього, якщо чистий ти та безневи́нний, — то тепер Він тобі Свою милість пробу́дить, і напо́внить оселю твою справедли́вістю, і хоч твій поча́ток нужде́нний, але́ твій кінець буде ве́льми великий! Поспитай в покоління давні́шого, і міцно збагни́ батьків їхніх, — бо ми ж учора́шні, й нічо́го не знаєм, бо тінь — наші дні на землі, — отож вони на́вчать тебе, тобі скажуть, і з серця свойо́го слова́ подаду́ть: Чи папі́рус росте без болота? Чи росте очере́т без води? Він іще в доспіва́нні своїм, не зривається, але сохне раніш за всіля́ку траву: отакі то доро́ги всіх тих, хто забува́є про Бога! І згине надія безбожного, бо його споді́вання — як те павути́ння, і як дім павукі́в — його певність На свій дім опира́ється, та не встоїть, тримається міцно за ньо́го, — й не вде́ржиться він. Він зеленіє на сонці, й галу́зки його випина́ються понад садка́ його, — на купі каміння сплело́ся коріння його, воно між камі́ння вросло́: Якщо вирвуть його з його місця, то зречеться його́: тебе я не бачило! Така радість дороги його, а з по́роху інші ростуть. Тож невинного Бог не цурається, і не буде тримати за ру́ку злочи́нців, аж напо́внить уста́ твої сміхом, а губи твої — криком радости... Твої ненави́сники в сором зодя́гнуться, і намету безбожних не буде!“
Ранкова молитва — друге читання
Тими днями, коли було зно́ву багато наро́ду, а їсти не мали чого́, покликав Він у́чнів Своїх та й промовив до них: „Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знахо́дяться, та їсти не мають чого́. А коли відпущу́ їх голодних до їхніх домівок, то осла́бнуть у дорозі, бо деякі з них поприхо́дили зда́лека“. І відказали Йому Його у́чні: „Звідки зможе хто нагодувати їх хлібом отут у пустині? А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба?“ Вони ж повідо́мили: „Се́меро“. Тоді Він народу звелів на землі посідати. І, взявши се́меро хліба, віддавши подяку, Він поламав і дав учням Своїм, щоб роздати. А вони роздавали наро́дові, І мали вони трохи ри́бок; і Він їх поблагословив, і роздати звелів також їх. І всі їли й наїлися, а з позосталих кусків сім коші́в назбирали. А їдців було тисяч з чотири! І всів Він негайно до чо́вна з Своїми у́чнями, та й прибув до землі далману́тської. І вийшли фарисеї, і почали́ сперечатися з Ним, і, Його випробо́вуючи, хотіли від Нього озна́ки із неба. А Він тяжко зідхнув у Своїм дусі й промовив: „Якої ознаки цей рід вимагає? Поправді кажу́ вам, що родові цьому ознака не буде дана!“ І покинув Він їх, усів знову до чо́вна, і на то́й бік відбу́в. І забули вони взяти хліба, і крім одно́го буханця́, у чо́вні не мали з собою нічого. А Він їм наказував та говорив: „Стережіться уважливо фарисейської розчи́ни й розчини Іродової!“ Вони ж міркували й казали один до одного, що хліба не мають вони. А Ісус, знавши те, промовляє до них: „Чого́ ви міркуєте, що хліба не маєте? Чи ви ще не знаєте й не розумієте? Чи ще маєте серце своє затверді́лим? „Мавши очі — не бачите, і мавши ву́ха — не чуєте?“ І не пам'ятаєте, коли п'ять хлібів Я ламав на п'ять тисяч, — скільки повних коші́в із кусків ви зібрали?“ Вони кажуть до Нього: „Дванадцять“. „А як сім на чотири тисячі, — скільки кошиків повних з кусків ви зібрали?“ І відказують: „Сім“. І сказав Він до них: „Ви ще не розумієте?“ І приходять вони в Віфсаї́ду. І приводять до Нього сліпого, і благають Його, щоб доторкну́вся до нього. І взяв Він сліпого за руку, та й вивів його за село. І посли́нивши очі йому, поклав руки на нього, і питався його, чи що бачить. І, зиркнувши, сказав той: „Я бачу людей, які ходять, немов би дере́ва“. Потім знов Він поклав Свої руки на очі йому, — і прозрі́в той, і одужав, і вира́зно став бачити все! І послав Він додому його й наказав: „До села й не заходь, і ніко́му в селі не розповіда́й!“ Потому пішов Ісус й у́чні Його до сіл Кесарі́ї Пилипової, а в дорозі питав Своїх у́чнів, говорячи їм: „За кого Мене люди вважають?“ Вони ж відповіли́ Йому, кажучи: „За Івана Христителя, другі — за Іллю́, а інші — за одно́го з пророків“. І Він запитав їх: „А ви за кого Мене маєте?“ Петро Йому в відповідь каже: „Ти — Христос!“ І Він заборонив їм, щоб ніко́му про Нього вони не казали! І почав їх навчати, що Синові Лю́дському треба багато страждати, і Його відцураються старші, і первосвященики, і книжники, і Він буде вбитий, — але третього дня Він воскресне. І те слово казав Він відкрито. А Петро узяв на́бік Його, і Йому́ став перечити. А Він обернувся й поглянув на у́чнів Своїх, та й Петру докори́в і сказав: „Відступись, сатано, від Мене, бо ду́маєш ти не про Боже, а про лю́дське!“ І Він покликав народ із Своїми у́чнями, та й промовив до них: „Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай ві́зьме свого хреста та й за Мною йде! Бо хто хоче душу свою́ зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Єва́нгелії, той її збереже. Яка ж ко́ристь люди́ні, що здобу́де ввесь світ, але душу свою занапа́стить? Або що́ назамі́н дасть люди́на за душу свою? Бо хто буде Мене та Моєї науки соро́митися в роді цім перелю́бнім та грішнім, того посоро́миться також Син Лю́дський, як при́йде у славі Свого Отця з ангола́ми святими“.
Вечірня молитва — перше читання
А Йов відповів та й сказав: Справді пізнав я, що так. Та як оправда́тись люди́ні земній перед Богом? Якщо вона схоче на прю стати з Ним, — Він відповіді їй не дасть ні на о́дне із тисячі ска́ржень. Він мудрого серця й могутньої сили; хто був проти Нього упертий — і ці́лим зостався? Він го́ри зриває, й не знають вони, що в гніві Своїм Він їх переверну́в. Він землю трясе́ з її місця, і стовпи́ її тру́сяться. Він сонцеві скаже, — й не сходить воно, і Він запеча́тує зо́рі. Розтягує небо Він Сам, і хо́дить по мо́рських висо́тах, Він Во́за створив, Оріо́на та Волосожа́ра, та зо́рі півде́нні. Він чинить велике та недосліди́ме, предивне, якому немає числа! Ось Він надо мною прохо́дить, та я не побачу, і Він пере́йде, а я не пригля́нусь до Нього Ось Він схо́пить кого, — хто заве́рне Його, хто скаже Йому: що́ Ти робиш? Бог гніву Свойого не спи́нить, під Ним гнуться Рага́вові помічники́, — що ж тоді відпові́м я Йому́? Які я слова́ підберу́ проти Нього, я, який коли б був справедли́вий, то не відповідав би, я, що благаю свойо́го Суддю? Коли б я взива́в, а Він мені відповідь дав, — не повірю, що вчув би мій голос, Він, що бурею може розте́рти мене та помно́жити рани мої безневи́нно. Не дає Він мені й зве́сти духа мого, бо мене насича́є гірко́тою. Коли ходить про силу, то Він Всемогутній, коли ж ходить про суд, — хто посві́дчить мені? Якщо б справедливим я був, то осу́дять мене мої у́ста, якщо я безневи́нний, то вчинять мене винува́тим. Я невинний, проте́ своєї душі я не знаю, і не ра́дий життям своїм я. Це одне, а тому́ я кажу́: невинного як і лукавого Він вигубля́є. Якщо нагло бич смерть заподі́ює, — Він з про́би невинних сміється. У ру́ку безбожного да́на земля, та Він лиця су́ддів її закриває. Як не Він, тоді хто? А дні мої стали швидкіші, як той скорохо́д, повтікали, не бачили доброго, промину́ли, немов ті човни́ очере́тяні, мов орел, що несеться на здо́бич. Якщо я скажу́: Хай забуду своє наріка́ння, хай зміню́ я обличчя своє й підбадьо́рюся, то боюся всіх сму́тків своїх, і я знаю, що Ти не очи́стиш мене. Все одно буду я́ винува́тий, то на́що надармо я мучитися бу́ду? Коли б я умився снігово́ю водою, і почи́стив би лу́гом долоні свої, то й тоді Ти до гро́бу опу́стиш мене, і учи́нить бридки́м мене о́діж моя. Бо Він не люди́на, як я, й Йому відповіді я не дам, і не пі́демо ра́зом на суд, поміж нами нема посере́дника, що поклав би на нас на обо́х свою руку. Нехай забере Він від мене Свойого бича́, Його ж страх хай мене не жахає, тоді буду казати, й не буду боятись Його, бо я не такий сам з собою!
Вечірня молитва — друге читання
Знаємо бо, коли зе́мний мешка́льний наме́т наш зруйнується, то маємо будівлю від Бога на небі, - дім нерукотво́рний та вічний. Тому́ то й зідхаємо, бажаючи приодягти́ся будівлею нашею, що з неба, коли б тільки й одя́гнені ми не знайшлися нагі́! Бо ми, знахо́дячися в цьому наметі, зідхаємо під тягаре́м, бо не хочемо роздягти́ся, але одягти́ся, щоб смертне поже́рлось життям. А Той, Хто на це саме й створив нас, то Бог, що й дав нам завда́ток Духа. Отож, бувши відважні постійно, та знаючи, що, мавши дім у тілі, ми не перебуваємо в домі Господньому, бо хо́димо вірою, а не виді́нням, ми ж відважні, і бажаємо краще покинути дім тіла й мати дім у Господа. Тому́ ми й пильнуємо, - чи зостаємося в домі тіла, чи вихо́димо з дому, - бути Йому лю́бими. Бо мусимо всі ми з'явитися перед судо́вим престолом Христовим, щоб кожен прийняв згідно з тим, що́ в тілі робив він, - чи добре, чи лихе́. Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні. Бо не зно́ву себе ми дору́чуємо вам, але даємо вам привід хвали́тися нами, щоб мали ви що проти тих, що хва́ляться обличчям, а не серцем. Коли бо ми з розуму сходимо, - то Богові, коли ж при здоровому розумі, - то для вас. Бо Христова любов спону́кує нас, що ду́мають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес. Через те відтепе́р ми ніко́го не знаємо за тілом; коли ж і знали за тілом Христа, то тепер ми не знаємо вже! Тому́ то, коли хто в Христі, той створі́ння нове́, - стародавнє минуло, ото сталось нове́! Усе ж від Бога, що нас примирив із Собою Ісусом Христом і дав нам служі́ння прими́рення, бо Бог у Христі примирив світ із Собою Самим, не зважа́вши на їхні провини, і поклав у нас слово прими́рення. Оце ми як посли замість Христа, ніби Бог благає через нас, благаємо замість Христа: примиріться з Богом! Бо Того́, Хто не відав гріха, Він учинив за нас гріхом, щоб стали ми Божою праведністю в Нім!
Читання відповідають Книзі спільних молитов 1662 року (суспільне надбання). Текст Святого Письма є суспільним надбанням. (Біблія Огієнка)
Читання дня — щоранку
У Bosko читання дня чекають на вас щоранку — позначайте кожне як прочитане, щоб завжди знати, де ви зупинилися, читайте їх у будь-якому з 30 перекладів і затримайтеся на короткому роздумі. Щоденні читання вашої традиції — з відстеженням і завжди під рукою.