Читання дня

Ранкова молитва — перше читання

Tobit 4

Вашою мовою немає видання цієї книги, яке було б суспільним надбанням, тому цей уривок подано англійською.

In that day Tobit remembered the money which he had left in trust with Gabael in Rages of Media, and he said to himself, I have asked for death; why do I not call my son Tobias, that I may explain to him about the money before I die? And he called him, and said, “My child, if I die, bury me. Don’t despise your mother. Honor her all the days of your life, and do that which is pleasing to her, and don’t grieve her. Remember, my child, that she has seen many dangers for you, when you were in her womb. When she is dead, bury her by me in one grave. My child, be mindful of the Lord our God all your days, and don’t let your will be set to sin and to transgress his commandments: do righteousness all the days of your life, and don’t follow the ways of unrighteousness. For if you do what is true, your deeds will prosperously succeed for you, and for all those who do righteousness. Give alms from your possessions. When you give alms, don’t let your eye be envious. Don’t turn away your face from any poor man, and the face of God won’t be turned away from you. As your possessions are, give alms of it according to your abundance. If you have little, don’t be afraid to give alms according to that little; for you lay up a good treasure for yourself against the day of necessity; because alms-giving delivers from death, and doesn’t allow you to come into darkness. Alms is a good gift in the sight of the Most High for all that give it. Beware, my child, of all whoredom, and take first a wife of the seed of your fathers. Don’t take a strange wife, who is not of your father’s tribe; for we are the descendants of the prophets. Remember, my child, that Noah, Abraham, Isaac, and Jacob, our fathers of old time, all took wives of their kindred, and were blessed in their children, and their seed will inherit the land. And now, my child, love your kindred, and don’t scorn your kindred and the sons and the daughters of your people in your heart, to take a wife of them; for in scornfulness is destruction and much trouble, and in naughtiness is decay and great lack; for naughtiness is the mother of famine. Don’t let the wages of any man who works for you wait with you, but give it to him out of hand. If you serve God, you will be rewarded. Take heed to yourself, my child, in all your works, and be discreet in all your behavior. And what you yourself hate, do to no man. Don’t drink wine to drunkenness, and don’t let drunkenness go with you on your way. Give of your bread to the hungry, and of your garments to those who are naked. Give alms from all your abundance. Don’t let your eye be envious when you give alms. Pour out your bread on the burial of the just, and give nothing to sinners. Ask counsel of every man who is wise, and don’t despise any counsel that is profitable. Bless the Lord your God at all times, and ask of him that your ways may be made straight, and that all your paths and counsels may prosper; for every nation has no counsel; but the Lord himself gives all good things, and he humbles whom he will, as he will. And now, my child, remember my commandments, and let them not be blotted out of your mind. And now I explain to you about the ten talents of silver, which I left in trust with Gabael the son of Gabrias at Rages of Media. And fear not, my child, because we are made poor. You have much wealth, if you fear God, and depart from all sin, and do that which is pleasing in his sight.”

Ранкова молитва — друге читання

Від Марка 3

І Він зно́ву до синагоги ввійшов. І був там один чоловік, який мав суху руку. І, щоб обвинуватити Його, наглядали за Ним, чи Він у суботу того не вздоро́вить. І говорить Він до чоловіка з сухою рукою: „Стань посере́дині!“ А до них промовляє: „У суботу годи́ться робити добре, чи робити лихе, життя зберегти, чи погуби́ти?“ Вони ж мовчали. І спогля́нув Він із гнівом на них, засму́чений закам'яні́лістю їхніх серде́ць, і сказав чоловікові: „Простягни свою руку!“ І той простяг, — і рука йому стала здорова! Фарисеї ж негайно пішли та з іродія́нами раду зробили на Нього, — як Його погубити. А Ісус із Своїми у́чнями вийшов над море. І на́товп великий ішов вслід за Ним із Галілеї й з Юдеї, і з Єрусалиму, і з Ідуме́ї, і з-за Йорда́ння, і з Ти́ру й Сидо́ну. На́товп великий, прочувши, як багато чинив Він, зібрався до Нього. І сказав Він до у́чнів Своїх нагото́вити чо́вна Йому, через натовп, щоб до Нього не ти́снулись. Бо Він багатьох уздоро́вив, так що хто тільки не́мочі мав, то ти́слись до Нього, щоб Його доторкну́тись. І ду́хи нечисті, як тільки вбачали Його, то падали ницьма перед Ним, і кричали й казали: „Ти Син Божий!“ А Він їм суво́ро наказував, щоб вони Його не виявля́ли. І Він вийшов на го́ру, і покликав, кого Сам хотів; вони ж приступили до Нього. І визначив Дванадцятьо́х, щоб із Ним перебува́ли, і щоб послати на проповідь їх, і щоб мали вони вла́ду вздоровля́ти неду́ги й виго́нити де́монів. І визначив Він оцих Дванадцятьо́х: Си́мона, і дав йому ймення Петро, і Якова Зеведе́євого, і Івана, брата Якова, і дав їм імена Воанерге́с, цебто „сини гро́мові“, і Андрія, і Пилипа, і Вартоломі́я, і Матві́я, і Хому́, і Якова Алфі́євого, і Таде́я, і Си́мона Канані́та та Юду Іскаріо́тського, що й видав Його. І приходять до дому вони. І знову зібралось наро́ду, що вони не могли навіть хліба з'їсти. І коли Його ближчі почули, то вийшли, щоб узяти Його, бо говорено, ніби Він несамови́тий. А книжники, що поприхо́дили з Єрусалиму, казали: Має Він Вельзеву́ла, і виганяє де́монів силою князя де́монів. І, закликавши їх, Він у при́тчах до них промовляв: „Як може сатана́ сатану́ виганяти? І коли царство поділиться супроти себе, — не може всто́яти те царство. І коли дім поділиться супроти себе, — не може всто́яти той дім. І коли б сатана сам на се́бе повстав і поділився, то не зможе всто́яти він, але згине. Ніхто бо не може вде́ртись у дім дужого, та й пограбувати добро його, якщо перше не зв'яже дужого, і аж тоді пограбує госпо́ду його. Поправді кажу́ вам, що про́стяться лю́дським синам усі про́гріхи та богозневаги, хоч би як вони богозневажали. Але, хто богознева́жить Духа Святого, — повіки йому не відпуститься, але́ гріху вічному він підпадає“. Бож казали вони: „Він духа нечистого має“. І поприхо́дили мати Його та брати Його, і, о́сторонь ставши, послали до Нього і Його виклика́ли. А наро́д кругом Нього сидів. І сказали Йому: „Ото мати Твоя, і брати Твої, і се́стри Твої он про Тебе питаються о́сторонь“. А Він їм відповів і сказав: „Хто́ Моя мати й брати?“ І поглянув на тих, що круг Нього сиділи, і промовив: „Ось мати Моя та бра́ття Мої! Бо хто Божу волю чинитиме, то́й Мені брат, і сестра, і мати“.

Вечірня молитва — перше читання

Tobit 6

Вашою мовою немає видання цієї книги, яке було б суспільним надбанням, тому цей уривок подано англійською.

Now as they went on their journey, they came at evening to the river Tigris, and they lodged there. But the young man went down to wash himself, and a fish leaped out of the river, and would have swallowed up the young man. But the angel said to him, “Grab the fish!” So the young man grabbed the fish, and hauled it up onto the land. And the angel said to him, “Cut the fish open, and take the heart, the liver, and the gall, and keep them with you.” And the young man did as the angel commanded him; but they roasted the fish, and ate it. And they both went on their way, till they drew near to Ecbatana. The young man said to the angel, “Brother Azarias, of what use is the heart, the liver, and the gall of the fish?” He said to him, “About the heart and the liver: If a demon or an evil spirit troubles anyone, we must burn those and make smoke of them before the man or the woman, and the affliction will flee. But as for the gall, it is good to anoint a man that has white films in his eyes, and he will be healed.” But when they drew near to Rages, the angel said to the young man, “Brother, today we will lodge with Raguel. He is your kinsman. He has an only daughter named Sarah. I will speak about her, that she should be given to you for a wife. For her inheritance belongs to you, and you only are of her kindred. The maid is fair and wise. And now hear me, and I will speak to her father. When we return from Rages we will celebrate the marriage; for I know that Raguel may in no way marry her to another according to the law of Moses, or else he would be liable to death, because it belongs to you to take the inheritance, rather than any other.” Then the young man said to the angel, “Brother Azarias, I have heard that this maid has been given to seven men, and that they all perished in the bride-chamber. Now I am the only son of my father, and I am afraid, lest I go in and die, even as those before me. For a demon loves her, which harms no man, but those which come to her. Now I fear lest I die, and bring my father’s and my mother’s life to the grave with sorrow because of me. They have no other son to bury them.” But the angel said to him, “Don’t you remember the words which your father commanded you, that you should take a wife of your own kindred? Now hear me, brother; for she will be your wife. Don’t worry about the demon; for this night she will be given you as wife. And when you come into the bride-chamber, you shall take the ashes of incense, and shall lay upon them some of the heart and liver of the fish, and shall make smoke with them. The demon will smell it, and flee away, and never come again any more. But when you go near to her, both of you rise up, and cry to God who is merciful. He will save you, and have mercy on you. Don’t be afraid, for she was prepared for you from the beginning; and you will save her, and she will go with you. And I suppose that you will have children with her.” When Tobias heard these things, he loved her, and his soul was strongly joined to her.

Вечірня молитва — друге читання

1 до коринтян 15

Звіщаю ж вам, браття, Єва́нгелію, яку я вам благовісти́в, і яку прийняли́ ви, в якій і стоїте́. Якою й спасаєтесь, коли пам'ятаєте, яким словом я благовісти́в вам, якщо тільки ви ввірували не нао́сліп. Бо я передав вам найперш, що й прийняв, - що Христос був умер ради наших гріхів за Писа́нням, і що Він був похо́ваний, і що третього дня Він воскрес за Писа́нням, і що з'явився Він Ки́фі, потім Дванадцятьо́м. А по́тім з'явився нара́з більше як п'ятистам браттям, що більшість із них живе й досі, а дехто й спочи́ли. Пото́му з'явився Він Якову, опісля - усім апо́столам. А по всіх Він з'явився й мені, мов якому недо́родкові. Я бо найменший з апо́столів, що негі́дний зватись апо́столом, бо я переслідував був Божу Церкву. Та благода́ттю Божою я те, що є, і благода́ть Його, що в мені, не даремна була́, але я працював більше всіх їх, правда - не я, але Божа благода́ть, що зо мною вона. Тож чи я, чи вони, - ми так проповідуємо, і так ви ввірували. Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, - як же дехто між вами гово́рять, що немає воскресіння мертвих? Як немає ж воскресіння мертвих, то й Христос не воскрес! Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша! Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо про Бога ми сві́дчили, що воскреси́в Він Христа, Якого Він не воскресив, якщо не воскресають померлі. Бо як мертві не воскресають, то й Христос не воскрес! Коли ж бо Христос не воскрес, тоді віра ваша даремна, - ви в своїх ще гріхах, тоді то загинули й ті, що в Христі упоко́їлись! Коли ми наді́ємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасні́ші від усіх людей! Та нині Христос воскрес із мертвих, - пе́рвісток серед покі́йних. Смерть бо через люди́ну, і через Люди́ну воскресіння мертвих. Бо так, як в Ада́мі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть, кожен у своєму порядку: пе́рвісток Христос, по́тім ті, що Христові, під час Його при́ходу. А пото́му кінець, коли Він передасть царство Богові й Отцеві, коли Він зруйнує всякий уря́д, і вла́ду всяку та силу. Бо належить Йому царювати, аж доки Він не „покладе всіх Своїх ворогів під ногами Своїми!“ Як ворог останній - смерть зни́щиться, бо „під ноги Його Він усе впокори́в“. Коли ж каже, що впоко́рено все, то ясно, що все, окрім Того, Хто впокори́в Йому все. А коли Йому все Він упоко́рить, тоді й Сам Син упоко́риться Тому́, Хто все впокори́в Йому, щоб Бог бу́в у всьому все. Бо що зроблять ті, хто христяться ради мертвих? Коли мертві не воскресають зовсім, то на́що вони ради мертвих і христяться? Для чого й ми повсякча́с наражаємось на небезпе́ки? Я щодень умираю. Так свідчу, браття, вашою хвалою, що маю її в Христі Ісусі, Господі нашім. Коли я зо звіра́ми боровся в Ефе́сі, яка мені по-лю́дському ко́ристь, коли мертві не воскресають? „Будем їсти та пити, бо ми взавтра вмрем!“ Не дайте себе зве́сти, — товари́ство лихе псує добрі звича́ї! Протверезі́ться правдиво, та й не грішіть, бо деякі Бога не знають, — говорю́ вам на сором! Але дехто скаже: „Як мертві воскреснуть? І в якім тілі при́йдуть?“ Нерозумний, — що́ ти сієш, те не оживе, як не вмре. І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зе́рно, яке тра́питься, — пшениці або чого іншого, і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зе́рняті тіло його. Не кожне тіло однакове тіло, але ж інше в люде́й, та інше тіло в скотини, та інше тіло в пташо́к, та інше у риб. Є небесні тіла й тіла зе́мні, але ж інша слава небесним, а інша зе́мним. Інша слава для сонця, та інша слава для місяця, та інша слава для зір, — бо зоря́ від зорі́ відрізня́ється славою! Так само й воскресіння мертвих: сіється в тління, — в нетління встає, сіється в неславу, — у славі встає, сіється в немочі, — у силі встає, сіється тіло звичайне, — встає тіло духовне. Є тіло звичайне, є й тіло духовне. Так і написано: „Перша люди́на Ада́м став душею живою“, а останній Ада́м — то дух оживляючий. Та не перше духовне, але звичайне, а потім духовне. Перша люди́на — з землі, зе́мна, друга Люди́на — із неба Госпо́дь. Який зе́мний, такі й земні, і Який небесний, такі й небесні. І, як носили ми образ зе́много, так і образ небесного бу́демо носити. І це скажу́, браття, що тіло й кров посісти Божого Царства не можуть, ані тління нетління не посяде. Ось кажу́ я вам таємни́цю: не всі ми засне́мо, та всі перемінимось, — раптом, як оком змигну́ти, при останній сурмі́: бо засурми́ть вона — і мертві воскреснуть, а ми перемінимось! Мусить бо тлінне оце зодягну́тись в нетління, а смертне оце зодягтися в безсмертя. А коли оце тлінне в нетління зодя́гнеться, і оце смертне в безсмертя зодя́гнеться, тоді збудеться слово написане: „Поглинута смерть перемогою“! Де, смерте, твоя перемога? Де твоє, смерте, жало́? Жало́ ж смерти — то гріх, а сила гріха — то Зако́н. А Богові дяка, що Він Господом нашим Ісусом Христом перемогу нам дав. Отож, брати любі мої, будьте міцні, непохитні, збагачуйтесь за́вжди в Господньому ділі, знаючи, що ваша праця не марно́тна у Господі!