Читання дня
Біблійні читання, призначені на день, із повним текстом вашою мовою. Стежте щоранку за щоденними читаннями вашої традиції в застосунку Bosko.
Ранкова молитва — перше читання
Отож, і від цього тремтить моє серце і зру́шилось з місця свого́. Ува́жливо слухайте гук Його голосу, і грім, що несеться із уст Його, — його Він пускає попід усім небом, а світло Своє — аж на кі́нці землі. За Ним грім ричить левом, гримить гу́ком своєї вели́чности, і його Він не стримує, почується голос Його. Бог предивно гримить Своїм голосом, вчиняє великі діла́, яких не розуміємо ми. До снігу говорить Він: „Падай на землю!“ а доще́ві та зливі: „Будьте сильні́!“ Він руку печа́тає ко́жній люди́ні, щоб пізнали всі люди про ді́ло Його. І звір входить у схо́вище, і живе в своїх лі́гвищах. Із кімна́ти південної буря прихо́дить, а з вітру півні́чного — хо́лод. Від Божого по́диху лід повстає, і во́дна широкість тужа́віє. Тако́ж Він обтя́жує ві́льгістю ту́чу, і світло своє розпоро́шує хмара, і вона по околицях ходить та блукає за Його про́водом, щоб чинити все те, що накаже Він їй на поверхні вселе́нної, — він наво́дить її чи на кару для кра́ю Свого, чи на милість. Бери, Йове, оце до ушей, уставай і розваж Божі чу́да! Чи ти знаєш, що́ Бог накладає на них, і зая́снює світло із хмари Своєї? Чи ти знаєш, як но́ситься хмара в повітрі, про чу́да Того, Який має безва́дне знання́, ти, що ша́ти твої стають теплі, як сти́шується земля з по́лудня? Чи ти розтягав із Ним хмару, міцну́, немов дзе́ркало лите? Навчи нас, що скажем Йому́? Через темність ми не впорядку́ємо слова́. Чи Йому оповісться, що́ буду казати? Чи зміг хто сказа́ти, що Він знищений буде? І тепер ми не бачимо світла, щоб світило у хмарах, та вітер пере́йде — і ви́чистить їх. Із півно́чі прихо́дить воно, немов золото те, та над Богом вели́чність страшна́. Всемогутній, — Його не знайшли ми, Він могутній у силі, але Він не мучить ніко́го судом та великою правдою. Тому нехай люди бояться Його, бо на всіх мудросе́рдих не дивиться Він“.
Ранкова молитва — друге читання
І сталось, як ти́снувся на́товп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаре́тського. І Він побачив два чо́вни, що стояли край о́зера. А риба́лки, відійшовши від них, полоска́ли не́вода. І Він увійшов до одно́го з човні́в, що був Си́монів, і просив, щоб він тро́хи відплив від землі. І Він сів, та й навчав наро́д із чо́вна. А коли перестав Він навчати, промовив до Си́мона: „Попливи на глибі́нь, — і закиньте на по́лов свій не́від“. А Си́мон сказав Йому в відповідь: „Наставнику, — цілу ніч ми працюва́ли, і не вловили нічо́го, — та за словом Твоїм укину не́вода“. А зробивши оце, вони бе́зліч риби набрали — і їхній не́від почав прорива́тись... І кива́ли вони до товаришів, що були в другім чо́вні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й напо́внили оби́два човни́, — аж стали вони потопа́ти. А як Си́мон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: „Господи, — вийди від мене, бо я грішна люди́на!“ Бо від по́лову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, також Якова й Івана, синів Зеведе́євих, що були спільника́ми Си́мона. І сказав Ісус Си́монові: „Не лякайсь, — від цього ча́су ти будеш ловити людей!“ І вони повитяга́ли на землю човни́, покинули все, — та й пішли вслід за Ним. А як Він перебува́в в одно́му з міст, ось один чоловік, увесь укритий проказою, Ісуса побачивши, упав ницьма, та й благав Його, кажучи: „Господи, коли хочеш, — Ти можеш очи́стити мене!“ А Він руку простяг, доторкнувся до нього й сказав: „Хо́чу, — будь чистий!“ І зараз із нього проказа зійшла. І звелів Він йому не казати ніко́му про це. „Але йди, покажися священикові, і принеси за своє очи́щення, як Мойсей наказав, на сві́дчення їм“. А чутка про Нього ще більше пішла, і багато наро́ду прихо́дило слухати та вздоровлятись від Нього з неду́гів своїх. Він же відходив на місце самотнє й молився. І сталось одного із днів, коли Він навчав, і сиділи фарисеї й законовчи́телі, що посхо́дилися зо всіх сіл Галілеї й Юдеї та з Єрусалиму, а сила Господня готова була вздоровляти їх, і ось люди на ложі прине́сли чоловіка, що розсла́блений був, і намагалися вне́сти його, і перед Ним покла́сти. Не знайшовши ж кудою проне́сти його з-за наро́ду, злізли на дім, і крізь стелю спустили із ложем його на сере́дину перед Ісуса. І, побачивши їхню віру, сказав Він йому: „Чоловіче, прощаються тобі гріхі твої!“ А книжники та фарисеї почали міркувати й казати: „Хто ж Оцей, що богознева́гу говорить? Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?“ Відчувши ж Ісус думки́ їхні, промовив у відповідь їм: „Що́ міркуєте ви в серцях ваших? Що́ легше: сказати: „Прощаються тобі гріхи твої“, чи сказати: „Уставай та й ходи“? Але́ щоб ви знали, що Син Лю́дський має вла́ду на землі прощати гріхи́“, — тож каже Він розсла́бленому: „Кажу́ Я тобі: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!“ І той зараз устав перед ними, узявши те, на чому лежав, і пішов у свій дім, прославляючи Бога. І всіх жах обгорнув, — і сла́вили Бога вони. І перепо́внились стра́хом, говорячи: „Дивні речі сьогодні ми бачили!“ Після цього ж Він вийшов, і побачив ми́тника, на йме́ння Леві́я, що сидів на ми́тниці, та й промовив йому: „Іди за Мною!“ І, покинувши все, той устав, і пішов услід за Ним. І справив Леві́й у своїм домі велику гости́ну для Нього. І був на́товп великий ми́тників й інших, що сиділи з Ним при столі. Фарисеї ж та книжники їхні нарікали на Нього, та учням Його говорили: „Чому́ з ми́тниками та із грішниками ви їсте́ та п'єте́?“ А Ісус відповів і промовив до них: „Лікаря не потребують здорові, а слабі. Не прийшов Я, щоб праведних кликати до покая́ння, а грішних“. Вони ж відказали до Нього: „Чому́ учні Іванові часто по́стять та моляться, також і фарисейські, а Твої споживають та п'ють?“ Ісус же промовив до них: „Чи ж ви можете змусити, щоб по́стили гості весільні, поки з ними ще є молоди́й? Але при́йдуть ті дні, коли заберуть молодого від них, — тоді й по́стити будуть тих днів“. Розповів же і при́казку їм: „Ніхто ла́тки з одежі ново́ї в одежу стару не вставляє, а то подере́ й нову́, а латка з ново́ї старій не надасться. І ніхто не вливає вина молодого в старі бурдюки́, а то попрорива́є вино молоде бурдюки́, — і вино розіллє́ться, і бурдюки́ пропадуть. Але треба вливати вино молоде до нови́х бурдюкі́в. І ніхто, старе пивши, молодого не схоче, бо каже: „Старе ліпше!“
Вечірня молитва — перше читання
Тоді відповів Господь Йову із бурі й сказав: „Хто́ то такий, що зате́мнює раду слова́ми без розуму? Підпережи́ но ти сте́гна свої, як мужчи́на, а Я буду питати тебе, — ти ж Мені поясни! Де́ ти був, коли землю осно́вував Я? Розкажи, якщо маєш знання́! Хто осно́ви її положив, чи ти знаєш? Або хто́ розтягнув по ній шнура? У що підстави її позапу́щувані, або хто́ поклав камінь нарі́жний її, коли ра́зом співали всі зо́рі пора́нні та радісний о́крик здіймали всі Божі сини? І хто море воро́тами загороди́в, як воно виступа́ло, немов би з утро́би вихо́дило, коли хмари поклав Я за одіж йому, а імлу́ — за його пелюшки́, і призна́чив йому Я границю Свою та поставив засу́ва й воро́та, і сказав: „Аж досі ти ді́йдеш, не далі, і тут ось межа́ твоїх хвиль гордови́тих?“ Чи за своїх днів ти наказував ра́нкові? Чи досві́тній зорі́ показав її місце, щоб хапа́лась за кі́нці землі та поси́пались з неї безбожні? Земля змі́нюється, мов та глина печа́тки, і стають, немов о́діж, вони! І нехай від безбожних їх світло віді́йметься, а високе раме́но злама́ється! Чи ти схо́див коли аж до мо́рських джере́л, і чи ти перехо́джувався дном безодні? Чи для тебе відкриті були брами смерти, і чи бачив ти брами смерте́льної тіні? Чи широкість землі ти оглянув? Розкажи, якщо знаєш це все! Де́ та доро́га, що світло на ній пробуває? А те́мрява — де її місце, щоб узяти її до границі її, і щоб знати стежки́ її дому? Знаєш ти, бо тоді народився ж ти був, і велике число твоїх днів! Чи дохо́див коли ти до схо́ванок снігу, і схо́ванки граду ти бачив, які Я тримаю на час лихолі́ття, на день бо́ю й війни? Якою дорогою ді́литься вітер, розпоро́шується по землі вітере́ць? Хто для зливи прото́ку прові́в, а для громови́ці — дорогу, щоб дощи́ти на землю безлюдну, на пустиню, в якій чоловіка нема, щоб пустиню та пущу наси́чувати, і щоб забезпе́чити ви́хід траві? Чи є ба́тько в доща, чи хто кра́плі роси́ породи́в? Із чиєї утро́би лід вийшов, а і́ній небесний — хто його породив? Як камінь, тужа́віють води, а пове́рхня безо́дні ховається. Чи зв'яжеш ти за́в'язки Волосожа́ру, чи розв'я́жеш віжки́ в Оріо́на? Чи ви́ведеш ча́су свого Зодія́ка, чи Во́за з синами його попрова́диш? Чи ти знаєш уста́ви небе́с? Чи ти покладе́ш на землі їхню вла́ду? Чи піді́ймеш свій голос до хмар, — і багато води тебе вкриє? Чи бли́скавки ти посилаєш, і пі́дуть вони, й тобі скажуть „Ось ми“? Хто мудрість вкладає людині в нутро́? Або — хто́ дає се́рцеві розум? Хто мудрістю хмари зрахує, і хто може затримати небесні посу́ди, коли по́рох зливається в зли́вки, а кавалки злипаються? Чи здо́бич левиці ти зловиш, і заспоко́їш життя левчукі́в, як вони по лего́вищах ту́ляться, на ча́тах сидять по куща́х? Хто готує для кру́ка поживу його, як до Бога кричать його діти, як без ї́жі блукають вони?
Вечірня молитва — друге читання
Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся зно́ву в ярмо ра́бства! Ось я, Павло, кажу вам, що коли ви обрізуєтесь, — то нема вам тоді жодної ко́ристи від Христа. І свідкую я зно́ву всякому чоловікові, який обрізується, що повинен він ви́конати ввесь Зако́н. Ви, що Зако́ном виправдуєтесь, — полишилися без Христа, відпали від благодаті! Бо ми в Дусі з віри чекаємо надії пра́ведности. Бо сили не має в Христі Ісусі ані обрі́зання, ані необрі́зання, — але віра, що чинна любов'ю. Бігли ви добре. Хто заборонив вам кори́тися правді? Таке переко́нання не від Того, Хто вас покликав. Трохи ро́зчини квасить усе тісто! Я в Господі маю надію на вас, що нічого іншого ду́мати не будете ви. А хто вас непоко́їть, осуджений буде, хоч би він хто був! Чого ж, браття, мене ще переслідують, коли я обрі́зання ще проповідую? Тоді споку́са хреста в ніщо оберта́ється! О, коли б були навіть відсі́чені ті, хто підбурює вас! Бо ви, браття, на волю покликані, але щоб ваша воля не стала при́водом догоджати тілу, а любов'ю служи́ти один о́дному! Бо ввесь Зако́н в однім слові місти́ться: „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Коли ж ви гризете́ та їсте один о́дного, то глядіть, щоб не знищили ви один о́дного! І кажу́: ходіть у Дусі, — і не вчи́ните пожадливости тіла, бо тіло бажає противного Духові, а Дух противного тілу, і супротивні вони один о́дному, щоб ви чинили не те, чого хочете. Коли ж Дух вас провадить, то ви не під Зако́ном. Учинки тіла явні, то є: пере́люб, нечистість, розпу́ста, ідолослу́ження, ча́ри, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, за́видки, п'я́нство, гу́лянки й подібне до цього. Я про це попере́джую вас, як і попереджа́в був, що хто чинить таке, не вспадку́ють вони Царства Божого! А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, ла́гідність, до́брість, вірність, тихість, здержливість: — Зако́ну нема на таких! А ті, що Христові Ісусові, розп'яли́ вони тіло з пожадли́востями та з по́хотями. Коли Духом живемо, то й Духом ході́мо! Не будьмо чванли́ві, не дражнімо один о́дного, не зави́дуймо один о́дному!
Читання відповідають Книзі спільних молитов 1662 року (суспільне надбання). Текст Святого Письма є суспільним надбанням. (Біблія Огієнка)
Читання дня — щоранку
У Bosko читання дня чекають на вас щоранку — позначайте кожне як прочитане, щоб завжди знати, де ви зупинилися, читайте їх у будь-якому з 30 перекладів і затримайтеся на короткому роздумі. Щоденні читання вашої традиції — з відстеженням і завжди під рукою.