Today's Readings

First Reading

Nehemiah 7

І сталося, як був збудо́ваний мур, то повставля́в я двері, і були понаста́влювані придве́рні, співаки́ та Левити. І призна́чив я над Єрусалимом свого брата Ханані та зверхника тверди́ні Хананію, бо він був чоловік правдивий, і Бога боявся більше від багатьох інших. І сказав я до них: „Нехай не відчиня́ються єрусалимські брами аж до спе́ки сонця. І поки вони самі стоять, нехай позамика́ють двері, і так тримайте. І поста́вити ва́рти з єрусалимських ме́шканців, кожного на його сторожі, і кожного навпроти його дому!“ А місто було широко-просто́ре й велике, та народу в ньо́му мало, і доми не були побудо́вані. І поклав мені Бог мій на серце моє зібрати шляхе́тних, і заступників та наро́д, щоб переписати. І знайшов я книжку пе́репису тих, хто прийшов перше, а в ній я знайшов написане таке: Оце вихо́дьки з округи, що прийшли з поло́ну вигна́ння, яких вигнав був Навуходоно́сор, цар вавилонський, і вони повернулися до Єрусалиму та до Юдеї, кожен до міста свого, ті, що прийшли були з Зоровавелем, Ісусом, Неемією, Азарією, Раамією, Нахаманієм, Мордехаєм, Білшаном, Місперетом, Біґваєм, Нехумом, Бааною. Число людей Ізраїлевого наро́ду: синів Пар'ошових — дві тисячі сто й сімдеся́т і два, синів Шеватіїних — три сотні і сімдесят і два, синів Арахових — шість сотень п'ятдеся́т і два, синів Пахат-Моавових, із синів Ісусових та Йоавових — дві тисячі й вісім сотень вісімнадцять, синів Еламових — тисяча двісті п'ятдеся́т і чотири, синів Заттуєвих — вісім сотень сорок і п'ять, синів Заккаєвих — сім сотень і шістдеся́т, синів Біннуєвих — шість сотень сорок і вісім, синів Беваєвих — шість сотень двадцять і вісім, синів Азґадових — дві тисячі три сотні двадцять і два, синів Адонікамових — шість сотень шістдеся́т і сім, синів Біґваєвих — дві тисячі шістдесят і сім, синів Адінових — шість сотень п'ятдеся́т і п'ять, синів Атерових, — з синів Хізкійїних — дев'ятдеся́т і вісім, синів Хашумових — три сотні двадцять і вісім, синів Бецаєвих — три сотні двадцять і чотири, синів Харіфових — сто дванадцять, синів Ґів'онових — дев'ятдеся́т і п'ять, людей з Віфлеєму та Нетофи — сто вісімдеся́т і вісім, людей з Анототу — сто двадцять і вісім, людей з Бет-Азмавету — сорок і два, людей з Кір'ят-Єаріму, Кефіри та Беероту — сім сотень сорок і три, людей з Рами та Ґави — шість сотень двадцять і один, людей з Міхмасу — сто двадцять і два, людей з Бет-Елу та Аю — сто двадцять і три, людей з Нево Другого — п'ятдеся́т і два, вихо́дьків з Еламу Другого — тисяча двісті п'ятдесят і чотири, виходьків з Харіму — три сотні й двадцять, виходьків з Єрихону — три сотні сорок і п'ять, виходьків з Лоду, Хадіду й Оно — сім сотень і двадцять і один, вихо́дьків з Сенаї — три тисячі дев'ять сотень і тридцять. Священиків: синів Єдаїних з Ісусового дому — дев'ять сотень сімдеся́т і три, синів Іммерових — тисяча п'ятдесят і два, синів Пашхурових — тисяча двісті сорок і сім, синів Харімових — тисяча сімнадцять. Левитів: синів Ісусових з Кадміїлового дому, з Годевиних синів — сімдеся́т і чотири. Співакі́в: синів Асафових — сто сорок і вісім. Придве́рних: синів Шаллумових, синів Атерових, синів Талмонових, синів Аккувових, синів Хатітиних, синів Шоваєвих — сто тридцять і вісім, Храмови́х підда́нців: сини Ціхині, сини Хасуфині, сини Таббаотові, сини Керосові, сини Сіїні, сини Падонові, сини Леванині, сини Хаґавині, сини Салмаєві, сини Хананові, сини Ґідделові, сини Ґахарові, сини Реаїні, сини Рецінові, сини Некодині, сини Ґаззамові, сини Уззині, сини Пасеахові, сини Бесаєві, сини Меунімові, сини Нефішесінові, сини Бакбутові, сини Хакуфині, сини Хархурові, сини Бацлітові, сини Мехидині, сини Харшині, сини Баркосові, сини Сісерині, сини Темахові, сини Неціяхові, сини Хатіфині. Синів Соломонових рабів: сини Сотаєві, сини Соферетові, сини Перідині, сини Яалині, сини Дарконові, сини Ґідделові, сини Шефатіїні, сини Хаттілові, сини Похерет-Гаццеваїмові, сини Амонові, — усього цих храмови́х підда́нців та синів Соломонових рабів — три сотні дев'ятдеся́т і два. А оце ті, що прийшли з Тел-Мелаху, з Тел-Харші, Керув-Аддону та Іммеру, та не могли дове́сти роду батьків своїх та свого насіння, чи вони з Ізраїля: синів Делаїних, синів Товійїних, синів Некодиних — шість сотень сорок і два. А з священиків: сини Ховаїні, сини Коцові, сини Барзіллая, що взяв жінку з дочо́к ґілеадянина Барзіллая, і став зватися їхнім ім'ям. Вони шукали за́пису свого родово́ду, але він не знайшовся, — і були вони ви́лучені зо свяще́нства, а намісник сказав їм, щоб вони не їли зо Святого Святих, аж поки не стане священик до урі́му та туммі́му. Усього збору ра́зом — сорок дві тисячі триста й шістдеся́т, окрім їхніх рабів та їхніх невільниць, — цих було сім тисяч триста тридцять і сім; а в них співакі́в та співа́чок — двісті й сорок і п'ять. Їхніх ко́ней було сім сотень тридцять і шість, їхніх мулів — двісті сорок і п'ять, верблю́дів — чотири сотні тридцять і п'ять, ослів — шість тисяч і сім сотень і двадцять. А частина голі́в ба́тьківських ро́дів дали́ на працю: намісник дав до скарбниці: золота тисячу даре́йків, кропи́льниць — п'ятдеся́т, священичих шат — п'ятсот і тридцять. А з голів ба́тьківських родів дали до скарбниці на працю: золота — двадцять тисяч дарейків, а срібла — дві тисячі й двісті мін. А що дала́ ре́шта наро́ду: золота — двадцять тисяч дарейків, а срібла — дві тисячі мін, а священичих шат — шістдеся́т і сім. І осілися священики, і Левити, і придве́рні, і співаки, і дехто з наро́ду, і храмові підда́нці, і ввесь Ізраїль по своїх міста́х. Як настав сьомий місяць, то Ізраїлеві сини були по своїх містах.

Responsorial Psalm

Psalm 148

Second Reading

Titus 1

Павло́, раб Божий, а апо́стол Ісуса Христа, по вірі ви́браних Божих і пізна́нні правди, що за благоче́стям, в надії вічного життя, яке обіцяв був від вічних часів необма́нливий Бог, і ча́су свого з'явив Слово Своє в пропові́данні, що дору́чене було мені з наказу Спасителя нашого Бога, — до Тита, щирого сина за спільною ві́рою: благодать, милість та мир від Бога Отця й Христа Ісуса, Спасителя нашого! Я для того тебе полиши́в був у Кріті, щоб ти впорядкував недокінчене та пресвітерів настанови́в по містах, як тобі я звелів, — коли хто бездога́нний, муж єдиної дружи́ни, має вірних дітей, недокорених за блуд або неслухня́ність. Бо єпи́скоп мусить бути бездоганний, як Божий доморя́дник, не самолюбний, не гнівли́вий, не п'яни́ця, не заводія́ка, не кори́сливий, але гостинний до при́ходнів, добролюбець, поміркований, справедливий, побожний, стри́маний, що трима́ється вірного слова згідно з наукою, щоб мав силу й навчати в здоровій науці, і переконувати противних. Багато бо є неслухня́них, марносло́вців, зводників, особливо ж з обрізаних, — їм треба уста́ затуляти: вони ці́лі доми баламу́тять, навчаючи, чого не належить, для зиску брудно́го. Сказав один з них, їхній власний пророк: „Крітяни за́вжди брехливі, люті звірі, черева́ні ліниві“! Це свідоцтво правдиве. Ради цієї причини докоряй їм суворо, щоб у вірі здорові були́, і на юдейські байки́ не вважали, ані на нака́зи людей, що від правди відверта́ються. Для чистих все чисте, а для занечищених та для невірних не чисте ніщо, але занечи́стилися і розум їхній, і сумління. Вони тве́рдять, немов знають Бога, але відкидаються вчинками, бувши бридкі́ й неслухняні, і до всякого доброго діла нездатні.

Gospel

Acts 11

Почули ж апо́столи й браття, що в Юдеї були, що й погани прийняли́ Слово Боже. І, як Петро повернувся до Єрусалиму, з ним стали змагатися ті, хто з обрі́зання, кажучи: „Чого́ ти ходив до людей необрі́заних та споживав із ними?“ Петро ж розпочав і їм розповів за порядком, говорячи: „Був я в місті йоппі́йськім і молився, і бачив в захо́пленні видіння: якась посу́дина схо́дила, немов простира́ло велике, яка, за чотири кінці прив'я́зана, спускалася з неба й підійшла аж до мене. Зазирнувши до неї, я поглянув, і побачив там чотириногих землі, і звірів, і гаддя, і небесних пташок. І голос почув я, що мені промовляв: „Устань, Петре, заколи та й їж!“ А я відказав: „Жодним способом, Господи, — бо ніко́ли нічого оги́дного чи то нечистого в у́ста мої не вхо́дило!“ І відповів мені голос із неба вдруге: „Що від Бога очищене, не вважай за оги́дне того́!“ І це сталося тричі, і все знов було взяте на небо. І ось три чоловіки, посланці з Кесарі́ї до мене, перед домом, де був я, спинилися за́раз. І сказав мені Дух іти з ними без жодного сумніву. Зо мною ж пішли й оці шестеро браття, і ввійшли ми до дому того чоловіка. І він нам розповів, як у домі своїм бачив ангола, який став і сказав: „Пошли до Йоппі́ї, та приклич того Си́мона, що зветься Петром, він слова́ тобі скаже, якими спасешся і ти, і ввесь дім твій“. А як я промовляв, зли́нув на них Святий Дух, як споча́тку й на нас. І я згадав слово Господнє, як Він говорив: „Іван ось водою христив, ви ж охрищені будете Духом Святим“. Отож, коли Бог дав одна́ковий дар їм, як і нам, що ввірували в Господа Ісуса Христа, то хто́ ж я такий, щоб міг заперечити Богові?“ І, почувши таке, замовкли вони, і Бога хвалили, говорячи: „Отож, і поганам Бог дав покая́ння в життя!“ А ті, хто розпоро́шився від переслідування, що зняло́ся було через Степа́на, перейшли навіть до Фінікі́ї, і Кі́пру, і Антіохі́ї, не звіщаючи сло́ва ніко́му, крім юдеїв. А між ними були мужі деякі з Кіпру та з Кіріне́ї, що до Антіохі́ї прийшли, і промовляли й до греків, благові́стячи про Господа Ісуса. І Господня рука була з ними; і велике число їх увірувало, і навернулось до Господа! І вістка про них досягла́ до вух єрусали́мської Церкви, і до Антіохі́ї послали Варнаву. А він, як прийшов і благодать Божу побачив, звеселився, і всіх став просити, щоб серцем рішучим трималися Господа. Бо він добрий був муж, повний Духа Святого та віри. І прилучилось багато наро́ду до Господа! Після того подався Варна́ва до Та́рсу, щоб Са́вла шукати. А знайшовши, привів в Антіохі́ю. І збирались у Церкві вони цілий рік, і навчали багато народу, і в Антіохі́ї найперш християнами на́звано учнів. Прибули́ ж тими днями пророки від Єрусалиму до Антіохі́ї. І встав один з них, на йме́ння Ага́в, і Духом прорік, що голод великий у ці́лому світі настане, як за Кла́вдія був. Тоді учні, усякий із своєї спроможности, постановили послати допомогу братам, що в Юдеї жили. Що й зробили, через руки Варнави та Са́вла, пославши до старших.