Today's Readings

First Reading

Ezekiel 27

І було мені слово Господнє таке: „А ти, сину лю́дський, здійми пісню жало́бну про Тир! І скажеш до Тиру: Ти, що при входах морськи́х пробува́єш, що торгуєш з наро́дами на числе́нних острова́х: Так говорить Господь Бог: Тире, ти сказав: я — то корона краси́! У серці морі́в границі твої; будівни́чі твої доверши́ли твою красу́! З кипари́су з Сені́ру вони збудували для тебе всі до́шки подві́йні, взяли ке́дра з Лива́ну, щоб що́глу зроби́ти на тобі. З баша́нських дубі́в твої весла зробили, твій по́клад зробили із кости слоно́вої, із смере́ки з острові́в тих Кіттійських. Сорока́тий з Єгипту віссо́н був вітри́лом твоїм, щоб за пра́пора бути тобі; блаки́ть та пурпу́ра з острові́в Еліші стали твоїм покриття́м. Мешка́нці Сидо́ну й Арва́ду були весляра́ми тобі, мудреці́ твої, Тире, у тебе були, вони — морепла́вці твої. Старші́ із Ґева́лу й його мудреці́ були в тебе за тих, що латали проло́ми твої. Всі морські́ кораблі й морепла́вці їхні в тебе були́, щоб міняти крам твїй. Перс, і Луд, і Пут були в ві́йську твоїм вояка́ми твоїми, вішали в тебе щита́ та шоло́ма, — вони то давали тобі пишноту́. Сино́ве Арваду та ві́йсько твоє — навко́ло на мурах твоїх, а Ґаммадеї на ба́штах твоїх пробува́ли, щити́ свої вішали навколо на мурах твоїх, — вони доверши́ли окрасу твою. Тарші́ш був для те́бе купцем через много́ту багатства усякого; срі́блом, залізом, циною й оливом платили вони за крам твій. Яван, Тувал та Мешех — це купці твої, — людську душу та мідяні речі давали вони за замі́нний крам твій. З дому Тоґарми давали коні, і верхівців, і мулів за крам твій. Сино́ве Дедану — твої покупці́; числе́нні острови́ — торгували з тобою, — рога́ми слоно́вої кости й геба́новим деревом звертали данину твою. Арам — твій купець через многість виро́бів твоїх; руби́н, пурпу́ру, і квітча́сту ткани́ну, і віссо́н, і кора́лі та дорогоці́нний камінь давали тобі за крам твій. Юда й Ізраїлів Край — це купці твої; пшеницю з Мінніту, солодо́щі, і мед, і оли́ву й бальза́м давали вони за замі́нний крам твій. Дамаск — твій купець через многість виро́бів твоїх, через многість багатства усякого, вином із Хелбону та білою вовною. Ведан та Яван із Уззалу давали тобі́ за крам залізо обро́блене, бальза́м та очере́т, — було це замінним кра́мом твоїм. Дедан — твій купець килимка́ми до сі́дел при їждженні. Арабія та всі кеда́рські князі́ — покупці це твоєї руки; ягня́тами, і барана́ми, і козла́ми, — ними торгі́вля твоя. Купці Шеви й Рами — покупці це твої, — коштовним бальза́мом, і дорогим усіля́ким камінням та злотом давали вони за това́р твій. Харан, і Ханне, і Еден, купці Шеви, Ашшу́р та Кілмад — це твої покупці́. Це твої покупці́ коштовним убра́нням: покрива́лами блаки́тними, і квітча́стими, і багатокольоро́вими тка́ними ви́робами, міцни́ми шну́рами пов'я́заними за крам твій. Кораблі із Таршішу — твої карава́ни, для краму твого замі́нного, — і став ти багатим, і став дуже славним у серці морі́в. На воду велику тебе завели́ твої веслярі́, і в серці морів східній вітер розі́б'є тебе́. Багатство твоє та крам твій, і ви́роби твої замі́нні, морепла́вці твої і твої щоглярі́, ті, що латають пробо́ї твої, і ті, що міняють замі́нний крам твій, і всі твої вояки́, які в тебе, і всі збори твої, що серед тебе, — попа́дають в серці морі́в в дні упа́дку твого́! На ле́мент твоїх щоглярі́в затремтя́ть вали мо́рські, і посхо́дять з своїх кораблів усі веслярі́, морепла́вці, всі морські́ щоглярі́, — на землі постаю́ть. І заголо́сять за тебе вони тужним голосом, і кричатимуть гірко, і свої го́лови по́рохом пообсипають, у по́пелі будуть кача́тись! І зроблять собі ради тебе жало́бную ли́сину, і себе́ опере́жуть вере́тами, і плакатимуть за тобою в гірко́ті душі гірки́м голосі́нням. І пісню жало́би сини їхні зді́ймуть про тебе, і над тобою співа́тимуть жа́лібно: „Хто інший, як Тир, — посере́дині моря зруйно́ваний? Коли приплива́ли ви́роби твої із морі́в, насища́в ти числе́нні наро́ди; многото́ю багатства твого та ви́робів замі́нних твоїх ти збага́чував зе́мських царі́в! Тепер же, коли ти розбитий на морі, у водних глиби́нах, то замінний ви́ріб твій і всі збори твої серед тебе попа́дали. Над тобою стовпі́ють усі остров'я́ни, а їхні царі затремтіли від жа́ху, засльози́лися їхні обличчя! Купці серед наро́дів глузли́во свистя́ть над тобою,— ти по́страхом став, і не буде навіки тебе́!“

Responsorial Psalm

Psalm 119

Second Reading

Revelation 5

І я бачив в правиці Того, Хто сидить на престолі, книгу, написану всере́дині й назо́вні, і запечатану сімома́ печатками. І бачив я поту́жного ангола, який гучним голосом кликав: „Хто гі́дний розгорну́ти книгу, і зламати печа́тки її?“ І не міг ніхто ні на небі, ні на землі, ані під землею розгорнути книги, ані навіть зазирнути в неї. І плакав я гірко, що не знайшовся ані один гі́дний розгорнути й прочитати книгу, ані навіть зазирнути в неї. А один із ста́рців промовив до мене: „Не плач! Ось Лев, що з племени Юдиного, корінь Давидів, переміг так, що може розгорнути книгу, і зламати сім печаток її“. І я глянув, — і ось серед престолу й чотирьох тварин і серед ста́рців стоїть А́гнець, як зако́лений, що має сім рогів і сім очей, а це — сім Божих Ду́хів, по́сланих на всю землю. І Він підійшов, і взяв книгу з правиці Того, Хто сидить на престолі. А коли Він узяв книгу, то чотири тварини й двадцять чотири старці попа́дали перед Агнцем, а кожен мав гу́сла й золоті чаші, повні пахощів, а вони — моли́тви святих. І нову́ пісню співають вони, промовляючи: „Ти достойний узяти цю книгу, і розкрити печатки її, бо Ти був зако́лений, і кров'ю Своєю Ти викупив людей Богові з усякого пле́мени, і язика, і наро́ду, і люду. І Ти їх зробив для нашого Бога царями, і священиками, — і вони на землі царюватимуть!“ І я бачив, і чув голос багатьох анголів навколо престолу, і тварин, і ста́рців, — і число їх було десятки тисяч раз по десять тисяч і тисячі тисяч. І казали вони гучним голосом: „Достойний Агнець, що заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благослове́ння!“ І кожне створіння, що воно на небі, і на землі, і під землею, і на морі, і все, що в них, чув я, говорило: „Тому, Хто сидить на престолі, і Агнцеві — благослове́ння, і честь, і слава, і сила на вічні віки!“ А чотири тварини казали: „Амі́нь!“ І двадцять чотири ста́рці попа́дали та поклонились Тому, Хто живе повік віку!

Gospel

John 2

А третього дня весі́лля справляли в Кані́ Галілейській, і була там Ісусова мати. На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його. Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: „Не мають вина!“ Ісус же відказує їй: „Що тобі, жо́но, до Мене? Не прийшла ще година Моя!“ А мати Його до слуг каже: „Зробіть усе те, що́ Він вам скаже!“ Було тут шість камінних посу́дин на воду, що стояли для очи́щення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали. Ісус каже до слуг: „Напо́вніть водою посу́дини“. І їх поналива́ли вще́рть. І Він каже до них: „Тепер зачерпні́ть, і занесіть до весільного ста́рости“. І занесли. Як весільний же ста́роста скуштува́в воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, — знали ж слу́ги, що води наливали, — то староста кличе тоді молодо́го та й каже йому: „Кожна люди́на подає перше добре вино, а як понапива́ються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг“. Такий поча́ток чудам зробив Ісус у Кані́ Галілейській, — і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його. Після цього відправивсь Він Сам, і мати Його, і брати Його, і Його учні до Капернау́му, і там перебули небагато днів. А зближалася Пасха юдейська, і до Єрусалиму подався Ісус. І знайшов Він, що продавали у храмі волів, і овець, і голубів, та сиділи міня́льники. І, зробивши бича́ з мотузкі́в, Він вигнав із храму всіх, — вівці й воли, а міня́льникам гроші розси́пав, і попереверта́в їм столи́. І сказав продавця́м голубів: „Заберіть оце звідси, і не робіть із дому Отця Мого дому торго́вого! Тоді учні Його згадали, що написано: „Ревність до дому Твого з'їдає Мене!“ І обізва́лись юдеї й сказали Йому: „Яке нам знаме́но покажеш, що Ти можеш робити таке?“ Ісус відповів і промовив до них: „Зруйнуйте цей храм, — і за три дні Я поставлю його!“ Відказали ж юдеї: „Сорок шість літ будувався цей храм, а Ти за три́ дні поставиш його?“ А Він говорив про храм тіла Свого. Коли ж Він із мертвих воскрес, то учні Його згадали, що Він говорив це, і ввірували в Писа́ння та в слово, що сказав був Ісус. А як в Єрусалимі Він був у свято Пасхи, то багато-хто ввірували в Його Йме́ння, побачивши чуда Його, що чинив. Але Сам Ісус їм не звіря́вся, бо Сам знав усіх, і потреби не мав, щоб хто сві́дчив Йому про люди́ну, — бо знав Сам, що в люди́ні було.