Today's Readings
The Scripture readings appointed for today, with the full text in your language. Follow the daily readings for your tradition, every morning, in the Bosko app.
Morning Prayer — First Lesson
Job 33
Але слухай но, Йо́ве, промови мої, і візьми́ до ушей всі слова́ мої. Ось я уста свої відкрива́ю, в моїх устах говорить язик мій. Простота́ мого серця — слова́ мої, і ви́словлять ясно знання́ мої уста. Дух Божий мене учинив, й оживляє мене Всемогутнього по́дих. Якщо можеш, то дай мені відповідь, ви́шикуйсь передо мною, поста́вся! Тож Божий і я, як і ти, — з глини ви́тиснений теж і я! Ото страх мій тебе не настра́шить, і не буде тяжко́ю рука моя на тобі. Отож, говорив до моїх ушей ти, і я чув голос слів: „Чистий я, без гріха, я невинний, і немає провини в мені! Оце Сам Він причини на мене знахо́дить, уважає мене Собі ворогом. У кайда́ни закув мої но́ги, усі стежки́ мої Він стереже“. Ось у цьому ти не справедливий! Відповім я тобі, бо більший же Бог за люди́ну! Чого Ти із Ним спереча́єшся, що про всі Свої справи Він відповіді не дає? Бо Бог промовляє і раз, і два ра́зи, та люди́на не бачить того́: у сні, у виді́нні нічно́му, коли міцний сой на людей напада́є, в дрімо́тах на ложі, — тоді відкриває Він ухо людей, і настра́шує їх осторо́гою, щоб відве́сти люди́ну від чину її́, і Він гордість від мужа ховає, щоб від гро́бу повстримати душу його́, а живая його щоб не впала на ра́тище. І карається хворістю він на посте́лі своїй, а в костя́х його сва́рка міцна́. І жива його бри́диться хлібом, а душа його — стравою влю́бленою. Гине тіло його, аж не видно його, і вистають його кості, що пе́рше не видні були́. І до гро́бу душа його збли́жується, а живая його — до померлих іде. Якщо ж Ангол-засту́пник при нім, один з тисячі, щоб предста́вити люди́ні її правоту, то Він буде йому милосердний та й скаже: „Звільни ти його, щоб до гро́бу не йшов він, — Я ви́куп знайшов“. Тоді відмоло́диться тіло його, пове́рне до днів його ю́ности. Він благатиме Бога, й його Собі Він уподо́бає, і обличчя його буде бачити з окликом радости, і чоловікові верне його справедливість. Він диви́тиметься на людей й говоритиме: „Я грішив був і правду кривив, та мені не відплачено. Він викупив душу мою, щоб до гро́бу не йшла, і буде бачити світло живая моя“. Бог робить це все дві́чі-три́чі з люди́ною, щоб душу її відвернути від гро́бу, щоб він був освітлений світлом живих. Уважай, Йове, слухай мене, мовчи, а я промовля́тиму! Коли маєш слова́, то дай мені відповідь, говори, бо бажаю твого оправда́ння. Якщо ні — ти послухай мене; помовчи, й я навчу́ тебе мудрости!“
Morning Prayer — Second Lesson
Luke 3
У п'ятнадцятий рік панува́ння Тиве́рія ке́саря, коли По́нтій Пила́т панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетра́рхом був І́род, а Пилип, його брат, був тетра́рхом Ітуре́ї й землі Трахоні́тської, за тетра́рха Ліса́нія в Авілі́ні, за первосвящеників Анни й Кайя́фи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія. І він перейшов усю землю Йорда́нську, проповідуючи хрищення покая́ння для про́щення гріхів, як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: „Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки́ Йому! Нехай кожна долина напо́вниться, гора ж кожна та при́горок зни́зиться, що нерівне, нехай випросто́вується, а доро́ги вибо́їсті стануть гладе́нькі, — і кожна люди́на побачить Боже спасі́ння!“ А Іван говорив до людей, хто прихо́див, христитися в ньо́го: Ро́де зміїний, — хто навчив вас тікати від гніву майбу́тнього? Отож, учиніть гідний плід покая́ння. І не починайте казати в собі: „Маємо ба́тька Авраама“. Бо кажу вам, що Бог може підне́сти дітей Авраамові з цьо́го каміння. Бо вже он до корі́ння дере́в і сокира прикла́дена: кожне ж дерево, що доброго пло́ду не родить, буде зрубане та до огню буде вкинене“. А люди питали його й говорили: „Що́ ж нам робити?“ І сказав він у відповідь їм: „У кого дві сорочці, — нехай дасть немаючому; а хто має поживу, — нехай робить так само“. І прихо́дили й ми́тники, щоб христитись від нього, і питали його: „Учителю, що́ ми маємо робити?“ А він їм казав: „Не стягайте нічого над те, що вам зве́лено“. Питали ж його й вояки́ й говорили: „А нам що робити?“ І він їм відповів: „Ніко́го не кривдьте, ані не оскаржайте фальшиво, удовольня́йтесь платнею своєю“. Коли ж усі люди чекали, і в серцях своїх ду́мали всі про Івана, чи то він не Христос, Іван відповідав усім, кажучи: „Я хрищу́ вас водою, але йде ось Поту́жніший за мене, що Йому́ розв'язати ремінця́ від Його взуття́ я негідний, — Він христитиме вас Святим Духом й огнем! У руці Своїй має Він ві́ячку, — і перечистить Свій тік: пшеницю збере до засі́ків Своїх, а полову попа́лить ув огні невгаси́мім“. Тож багато навчав він і іншого, звіщаючи Добру Нови́ну народові. А Ірод тетра́рх, що Іван докоря́в йому за Іродія́ду, дружи́ну брата свого, і за все зло, яке заподі́яв був Ірод, до всього додав іще й те, що Івана замкнув до в'язни́ці. І сталося, як христились усі люди, і як Ісус, охристившись, молився, розкрилося небо, і Дух Святий зли́нув на Нього в тілесному ви́гляді, як голуб, і голос із неба почувся, що мовив: „Ти Син Мій Улю́блений, що Я вподо́бав Тебе!“ А Сам Ісус, розпочинаючи, мав ро́ків із тридцять, бувши, як думано, сином Йо́сипа, Ілія, сина Маттатового, сина Леві́їного, сина Мелхіїного, сина Яннаєвого, сина Йо́сипового, сина Маттатієвого, сина Амосова, сина Наумового, сина Еслієвого, сина Наггеєвого, сина Маатового, сина Маттатієвого, сина Семенієвого, сина Йосихового, сина Йодаєвого, сина Йоананового, сина Рисаєвого, сина Зоровавелевого, сина Салатіїлового, сина Нирієвого, сина Мелхієвого, сина Аддієвого, сина Косамового, сина Елмадамового, сина Ірового, сина Ісуєвого, сина Еліезерового, сина Йоримового, сина Маттатієвого, сина Левієвого, сина Семенового, сина Юдиного, сина Йо́сипового, сина Йонамового, сина Еліякимового, сина Мелеаєвого, сина Меннаєвого, сина Маттатаєвого, сина Натамового, сина Давидового, сина Єссеєвого, сина Йовидового, сина Воозового, сина Салаєвого, сина Наассонового, сина Амінадавого, сина Адмінієвого, сина Арнієвого, сина Есромового, сина Фаресового, сина Юдиного, сина Яковлевого, сина Ісакового, сина Авраамового, сина Тариного, сина Нахорового, сина Серухового, сина Рагавового, сина Фалекового, сина Еверового, сина Салиного, сина Каїнамового, сина Арфаксадового, сина Симового, сина Но́євого, сина Ламе́хового, сина Матусалового, сина Ено́хового, сина Яретового, сина Малелеїлового, сина Каїнамового, сина Еносового, сина Ситового, сина Ада́мового, — Сином Божим.
Evening Prayer — First Lesson
Job 34
І говорив Елі́гу та й сказав: „Слухайте, мудрі, слова́ ці мої, ви ж, розважні, почуйте мене́! Бо ухо слова випробо́вує, а піднебі́ння їжу кушту́є. Виберім право собі, між собою пізнаймо, що́ добре. Бо Йов говорив: „Я був справедливий, та відкинув Бог право моє. Чи буду неправду казати за право своє? Без вини́ небезпечна стріла́ моя“. Чи є такий муж, як цей Йов, що п'є глузува́ння, як воду, і товаришу́є з злочинцями, і ходить з людьми́ беззако́нними? Бо він каже: „Нема люди́ні ко́ристи, коли її Бог уподо́бає“. Тож вислухайте, ви розумні, мене: Бог далекий від несправедливости, і Всемогутній від кривди! Бо за чином люди́ни Він їй надолу́жить, і згідно з своє́ю дорогою зна́йде люди́на запла́ту! Тож поправді, не чинить Бог несправедливого, і Всемогутній не скривлює пра́ва. Хто землю довірив Йому, і хто на Нього вселе́нну поклав? Коли б Він до Себе забрав Своє серце, Свій дух, і Свій по́дих до Себе забра́в, — всяке тіло поги́нуло б вмить, а люди́на поверну́лася б на по́рох! Коли маєш ти розум, послухай же це, почуй голос оцих моїх слів: Хіба стри́мувати може нена́висник право? І хіба́ осудити ти зможеш Всеправедного? Хіба можна сказати царе́ві: „Негідний“, а вельможним: „Безбожний“? Таж Він не звертає уваги на зве́рхників, і не вирі́знює мо́жного перед убогим, бо всі вони — чин Його рук, за хвилину вони помирають, опі́вночі. Доторкне́ться Він мо́жних — і гинуть вони, сильний усу́нений буде рукою не лю́дською. Бо очі Його на дорогах люди́ни, і Він бачить всі кро́ки її, — немає темно́ти, немає і те́мряви, де б злочинці схова́лись. Бо люди́ні Він не призначає озна́чений час, щоб ходила до Бога на суд. Він сильних ламає без до́сліду, і ставить на місце їх інших. Бож знає Він їхні діла́, — обе́рне вночі — і поча́влені будуть! Як несправедливих ура́зить Він їх, на видному місці, за те, що вони відступи́ли від Нього, і не розуміли доріг Його всіх, щоб зойк сірома́хи спрова́дити до Нього, бо Він чує блага́ння пригнічених. Коли Він заспоко́їть, то хто винува́тити буде? Коли Він закриє лице, хто побачить Його? А це робиться і над наро́дом, і над люди́ною ра́зом, щоб не панував чоловік нечести́вий із тих, що правлять за па́стку народові. Бо Богові треба отак говорити: „Несу я заслужене, — злого робити не буду! Чого я не бачу, навчи Ти мене; коли кривду зробив я, то більше не бу́ду чинити!“ Чи на думку твою надолу́жить Він це, бо відкинув ти те? Бо вибереш ти, а не я, а що знаєш, кажи! Мені скажуть розумні та муж мудрий, який мене слухає: „Йов говорить немудро, а слова́ його без розуміння. О, коли б Йов дослі́джений був аж навіки за відповіді, як злі люди, бо він додає до свойого гріха́ ще провину, — між нами він пле́ще в долоні та мно́жить на Бога промови свої“.
Evening Prayer — Second Lesson
Galatians 3
О, ви нерозумні гала́ти! Хто вас звів не кори́тися правді, вас, яким перед очима Ісус Христос переднакре́слений був, як ніби між вами розп'я́тий? Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли́ Духа ділами Зако́ну, чи із про́повіді про віру? Чи ж ви аж такі нерозумні? Духом почавши, кінчите́ тепер тілом? Чи ви так багато терпіли нада́рмо? Коли б тільки надармо! Отже, Той, Хто вам Духа дає й чуда чинить між вами, — чи чинить ділами Зако́ну, чи із про́повіді про віру? Так як Авраа́м „був увірував в Бога, — і це залічено за праведність йому“. Тож знайте, що ті, хто від віри, — то сини Авраа́мові. І Писа́ння, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовісти́ло Авраамові: „Благосло́вляться в тобі всі наро́ди!“ Тому́ ті, хто від віри, бу́дуть поблагосло́влені з вірним Авраамом. А всі ті, хто на діла Зако́ну покладається, — вони під прокля́ттям. Бо написано:, Прокля́тий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Зако́ну, щоб чинити оте!“ А що перед Богом Зако́ном ніхто не виправдується, то це ясно, бо „праведний житиме вірою“. А Зако́н не від віри, але „хто чинитиме те, той житиме ним“. Христос відкупив нас від прокля́ття Зако́ну, ставши прокля́ттям за нас, бо написано: „Прокля́тий усякий, хто ви́сить на дереві“, щоб Авраамове благослове́ння в Ісусі Христі поши́рилося на поган, щоб обі́тницю Духа прийняти нам вірою. Браття, кажу́ я по-лю́дському: навіть лю́дського затве́рдженого заповіту ніхто не відкидає та до нього не додає. А обі́тниці да́ні були Авраамові й насінню його. Не говориться: „і насінням“, як про багатьох, але як про одно́го: „і Насінню твоєму“, яке є Христос. А я кажу́ це, що заповіту, від Бога затве́рдженого, Зако́н, що прийшов по чотириста тридцяти роках, не відкидає, щоб обі́тницю він зруйнував. Бо коли від Зако́ну спадщина, то вже не з обі́тниці; Авраамові ж Бог дарував із обі́тниці. Що ж Зако́н? Він був даний з причини пере́ступів, аж поки при́йде Насіння, якому обі́тниця да́на була́; він учинений був анголами рукою посере́дника. Але посере́дник не є для одно́го, Бог же один. Отож, чи ж Зако́н проти Божих обі́тниць? Зо́всім ні! Якби бо був да́ний Зако́н, щоб він міг оживляти, то праведність справді була б від Зако́ну! Та все зачинило Писа́ння під гріх, щоб віруючим була да́на обі́тниця з віри в Ісуса Христа. Але поки прийшла віра, під Зако́ном стере́жено нас, за́мкнених до при́ходу віри, що мала об'яви́тись. Тому то Зако́н вихо́вником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою. А як віра прийшла, то вже ми не під вихо́вником. Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягну́лися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, — бо всі ви один у Христі Ісусі! А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обі́тницею спадкоємці.
Readings follow the 1662 Book of Common Prayer (public domain). Scripture text is in the public domain. (Біблія Огієнка)
Today's readings, every morning
Bosko brings the daily readings for your tradition to your day — with a reflection, the full Bible in 30 translations, and the liturgical calendar, in 18 languages.
