Читання дня
Біблійні читання, призначені на день, із повним текстом вашою мовою. Стежте щоранку за щоденними читаннями вашої традиції в застосунку Bosko.
Ранкова молитва — перше читання
І сталося, року чотирисотого й вісімдесятого по ви́ході Ізраїлевих синів з єгипетського кра́ю, четвертого року Соломонового царюва́ння над Ізраїлем, місяця зіва, почав він будувати той храм для Господа. А той храм, що цар Соломон збудував для Господа, — шістдеся́т ліктів довжина́ його, а двадцять — ширина́ його, а тридцять ліктів — вишина́ його. А притво́р перед храмом цього дому — двадцять ліктів довжина його, відповідно широ́кости храму, десять лі́ктів ширина його перед храмом. І зробив він для храму прозо́рі ві́кна, широкі знадво́ру й вузькі́ всере́дині. А до стіни храму збудував він прибуді́вку навко́ло, зо стінами дому навколо храму та найсвяті́шого, і поробив бічні́ кімна́ти навко́ло. До́лішня прибуді́вка — ширина її п'ять лі́ктів, а середня — шість лі́ктів ширина її, а третя — сім лі́ктів ширина її, бо він дав навко́ло храму знадво́ру ви́ступи, щоб не тримати їх у сті́нах храму. А храм, коли був будо́ваний, будувався з ви́кінченого ка́меня з каменоло́мні, а молотки́ та сокира, всяке залізне знаря́ддя не було чуте в храмі, коли його будували. Вхід до сере́дньої бічно́ї кімна́ти був з правого боку храму, а кру́ченими схо́дами вхо́дили до середньої, а з середньої — до третьої. І збудував він той храм та й покінчи́в його. І покрив він храм дошка́ми та бруска́ми ке́дрових дере́в. І збудував він прибуді́вку на ввесь храм, — п'ять ліктів вишина її, і вона трималася храму ке́дровими дереви́нами. І було́ Господнє слово до Соломона, говорячи: „Цей храм, що ти будуєш, — якщо ти ходи́тимеш Моїми уставами й постано́ви Мої бу́деш вико́нувати, і будеш дотри́мувати всі Мої за́повіді, щоб ними ходити, то Я ви́повню на тобі Своє слово, яке Я говорив був ба́тькові твоєму Давидові. І пробува́тиму посеред Ізраїлевих синів, і не покину Свого Ізра́їлевого наро́ду“. І збудував Соломон той храм та й скінчи́в його. І побудував він сті́ни храму зсере́дини з ке́дрових дощо́к, від підлоги храму аж до стін стро́пу покрив усере́дині де́ревом, а підло́гу храму покрив кипари́совими до́шками. I збудував тих двадцять лі́ктів стіни́ з-заду храму з ке́дрових дощо́к, від підлоги аж до стін стропу, і це збудував йому зсере́дини за девіра, за Святеє Святих. А той храм був на сорок лі́ктів, він — той, що перед девіром. А на кедри́ні всере́дині храму була різьба́ огіркі́в та відкритих кві́тів. Усе — кедри́на, камінь був невидний. А найсвятіше він приготовив усере́дині храму, щоб дати туди ковче́га Господнього заповіту. А сере́дина найсвятішого двадцять лі́ктів довжина́, і двадцять ліктів ширина́, і двадцять ліктів вишина́ його, і він покрив його щи́рим золотом, і також покрив ке́дрового же́ртівника. І Соломон покрив той храм зсере́дини щирим золотом, а перед найсвятішим перетягнув золотими ланцюга́ми, та покрив його золотом. І ввесь храм він покрив золотом аж до кінця всього храму і всього же́ртівника, що при найсвятішому, покрив золотом. І зробив у найсвятішому двох херуви́мів з оливкового дерева, — десять лі́ктів вишина́ його. І п'ять ліктів одне крило́ херуви́ма, і п'ять ліктів дру́ге крило херувима; десять ліктів від кі́нця́ одно́го його крила і аж до кі́нця другого його крила. І десять лі́ктів був і другий херувим, — одна міра й один вид обом херуви́мам. Височина́ одно́го херувима — десять ліктів, і так і другого херувима. І дав він тих херувимів усере́дині внутрішнього храму. І херувими простяга́ли свої крила, і торкалося крило́ одно́го однієї стіни, а крило́ другого херувима торкалося другої стіни. А їхні внутрішні кри́ла дотикалися крило́ до крила́. І він покрив херувимів золотом. А всі стіни храму навколо приоздо́бив ритими рі́зьбами херувимів і пальм та розкритих квітів, зсере́дини та від зо́внішньої частини. А підлогу храму він покрив золотом для внутрішньої та для зо́внішньої частини. А на вхід до найсвятішого зробив двері з оли́вкового де́рева; стовп, бічні одві́рки — п'ятику́тні. І двоє двере́й були з оли́вкового де́рева, і на них були поро́блені рі́зьби херувимів і пальм та розкритих квітів, і покрив золотом; і обклав золотом тих херувимів та ті па́льми. І так пороби́в і одві́рки для входу до храму, з оливкового дерева, одвірки чотирику́тні. А двоє двере́й були з кипари́сового де́рева. Дві частині одних дверей та дві частині других дверей були рухомі. І повирі́зував на них херувимів і пальми та розкриті квіти, і покрив золотом, ви́кутим по різьбі́. І збудував він уну́трішній двір, — три ряди те́саного каменя та ряд стя́того ке́дрового бру́сся. Року четвертого був зало́жений храм Господній, у місяці зів, а року одина́дцятого, у місяці бул, — він місяць во́сьмий — був закі́нчений той храм зо всіма́ речами його та за всіма́ планами його. І він будував його сім років.
Ранкова молитва — друге читання
А коли постановлено, щоб відпли́нули ми до Італії, то віддано Павла та ще деяких інших ув'я́знених сотникові, Юлієві на ім'я́, з полку Августа. І посідали ми на корабля адрамі́тського, що пливти́ мав біля місць азійських, та й відча́лили. Із нами був Аріста́рх македо́нець із Солу́ня. А другого дня ми пристали в Сидо́ні. До Павла ж Юлій ставивсь по-лю́дському, і дозволив до друзів піти, та їхньої опіки зазнати. А ви́рушивши звідти, припливли́ ми до Кіпру, бо вітри́ супроти́вні були́. Коли ж перепли́нули море, що біля Кілікі́ї й Памфі́лії, то ми прибули́ до Лікі́йської Міри. І там сотник знайшов корабля олександрійського, що пли́в в Італію, і всадив нас на нього. І днів багато помалу пливли́ ми, і насилу насупроти Кніду припли́нули, а що вітер нас не допускав, попливли́ ми додолу на Кріт при Салмо́ні. І коли ми насилу минули його, то припливли́ до одно́го місця, що зветься Доброю При́станню, недалеко якого знахо́диться місто Ласе́я. А як ча́су минуло багато, і була вже плавба́ небезпечна, бо минув уже й піст, то зачав Павло радити, говорячи їм: „О мужі! Я бачу, що буде плавба́ з перешкодами та з великим ущербком не лиш для вантажу́ й корабля, але й для наших душ“. Та сотник довіря́в більше стерни́чому та власнико́ві корабля, ніж тому, що Павло говорив. А що при́стань була на зимівлю неви́гідна, то більшість давала пораду відпли́нути звідти, щоб, як можна, дістатись до Фініка, і перезимувати в пристані крітській, неприступній західнім вітра́м із пі́вдня та з пі́вночі. А як вітер півде́нний повіяв, то поду́мали, що бажа́ння вони досягли́, тому витягли кітви й попливли покрай Кріту. Але незаба́ром ударив на них рвучкий вітер, що зветься евроклі́дон. А коли корабель був підхо́плений, і не міг противитись вітрові, то йому віддались ми й поне́слися. І наїхали ми на один остріве́ць, що Кла́вдою зветься, і чо́вна насилу затримати змогли. Коли ж його витягли, то за́собів допомічни́х добирали й корабля підв'язали. А боявшись, щоб не впасти на Сірт, поспускали вітри́ла, і носилися так. А коли зачала́ буря мі́цно нас ки́дати, то другого дня стали ми розванта́жуватись, а третього дня корабельне знаря́ддя ми повикидали власно́руч. А коли довгі дні не з'являлось ні сонце, ні зо́рі, і буря чимала на нас напирала, то останню наді́ю ми втратили, щоб нам урятуватись. А як довго не їли вони, то Павло став тоді серед них і промовив: „О мужі, тож треба було мене слухатися та не відпливати від Кріту, — і обминули б були ці терпіння та шкоди. А тепер вас благаю триматись на дусі, бо ні о́дна душа з вас не згине, окрім корабля. Бо ночі цієї з'явився мені Ангол Бога, Якому належу й Якому служу́, та і прорік: „Не бійся, Па́вле, бо треба тобі перед ке́сарем стати, і ось Бог дарував тобі всіх, хто з тобою пливе“. Тому́ то тримайтесь на дусі, о мужі, бо я вірую Богові, що станеться так, як було мені сказано. І ми мусимо наткнутись на о́стрів якійсь“. А коли надійшла чотирнадцята ніч, і ми носились по Адріяти́цькому морю, то десь коло пі́вночі стали доми́слюватись моряки, що наближуються до якоїсь землі. І, запустивши оли́вницю, двадцять сяжнів знайшли. А від 'їхавши трохи, запустити оли́вницю знову, — і знайшли сяжнів п'ятнадцять. І боявшись, щоб не натрапити нам на скеля́сті місця́, ми закинули чотири кі́тві з корми́, і благали, щоб настав день. А коли моряки намага́лись утекти́ з корабля́, і чо́вна спускали до моря, вдаючи́, ніби кі́тви закинути з носа хо́чуть, то сказав Павло сотникові й воякам: „Як вони в кораблі не зоста́нуться, то спасти́сь ви не зможете!“ Тоді вояки́ перерізали мо́тузи в чо́вна, і дали́ йому впасти. А коли розвиднятися стало, то благав Павло всіх, щоб поживу прийняти, і казав: „Чотирна́дцятий день ось сьогодні без їжі ви перебуваєте, очікуючи та нічого не ївши. Тому́ то благаю вас ї́жу прийняти, бо це на рятунок вам буде, — бо жодному з вас не спаде з голови й волоси́на!“ А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма́, і, поламавши, став їсти. Тоді всі підне́слись на дусі, і, стали поживу приймати. А всіх душ нас було в кораблі — двісті сімдесят шість. І як наїлись вони, то стали полегшувати корабля, викидаючи збіжжя до моря. А коли настав день, то вони не могли розпізнати землі, одначе зато́ку якусь там угледіли, що берега пла́ского мала, до якого й ви́рішили, як можна, приплисти́ з кораблем. Підняли тоді кі́тви, і повкидали до моря, і порозв'язували поворо́зки в стерна́, і вітри́ло мале за вітром поставили, — та й покерува́ли до берега. Та ось ми натра́пили на місце, що мало з обох сторін море, і корабель опинивсь на мілко́му: ніс загруз й позоставсь нерухо́мий, а корма́ розбивалася силою хвиль. Вояки́ ж були змовилися повбивати в'язнів, щоб котри́йсь не поплив і не втік. Але сотник хотів урятувати Павла, і заборонив їхній на́мір, і звелів усім тим, хто пли́вати вміє, щоб скакали та перші на берег вихо́дили, а інші — хто на до́шках, а хто на чімбудь з корабля. І таким чином сталось, що всі врятувались на землю!
Вечірня молитва — перше читання
А свій дім Соломон будував тринадцять років, та й скінчи́в увесь свій дім. І збудував він дім Ливанського Лісу, — сто ліктів довжина його, і п'ятдесят ліктів ширина його, і тридцять ліктів вишина його, на чотирьох ряда́х ке́дрових стовпі́в, а ке́дрові бру́сся — на стовпа́х. І покритий він був кедри́ною зве́рху на бічни́х кімна́тах, що на сорока й п'яти стовпа́х, по п'ятнадцять на ряд. А лу́тків було три ряди, вікно до вікна три рази. А всі двері та бічні одві́рки — чотирику́тні, з поро́гами, а навпро́ти — вікно до вікна три ра́зи. І зробив він сіни зо стовпів, — п'ятдеся́т ліктів довжина́ їх та тридцять ліктів ширина їх, і інші сіни перед ними, і стовпи, і причі́лок да́ху. І зробив він троно́ву залю, де судив, залю судову́, і покрив кедри́ною від підлоги до сте́лі. А його дім, де жив, на іншому дворі́, зсере́дини сіне́й, був такий, як та робота. І зробив він дім для фарао́нової дочки́, яку взяв Соломо́н, — як ті сіни. Усе це з дорогого камі́ння, те́саного за мірою, обрі́заного пи́лкою зсере́дини та іззо́вні, і від осно́ви аж до сте́лі, а іззо́вні аж до великого двора́. А засно́ваний він був на дорогих камі́ннях, каміннях великих, — каміння десяти ліктів та каміння восьми ліктів, А згори — дорогі камі́ння, те́сані за мірою, та кедри́на. А навколо — великий двір, три ряди́ тесаного каміння та ряд стя́того ке́дрового бру́сся; те саме й для внутрішнього дво́ру Господнього храму та для сіней храму. І послав цар Соломон, і взяв із Тиру Хірама, — це син однієї вдови, з пле́мени Нефталимового, а ба́тько його — тирянин, що робив на міді. І був він напо́внений мудрістю й розумом, та вмі́нням робити всяку роботу на міді. І прийшов він до царя Соломона, і зробив усю його роботу. I він відлив два мідяні́ стовпи́, — вісімнадцять ліктів височина́ одного стовпа́, а шнур дванадцяти ліктів оточи́в би його; такий і стовп другий. І зробив він дві ма́ковиці, щоб дати на верхи́ тих стовпів, відлив їх із міді; п'ять ліктів височина однієї ма́ковиці, і п'ять ліктів височина маковиці другої. А на тих ма́ковицях, що були на верха́х стовпів, було мере́живо пле́теної роботи та шнурки́ роботою ланцюжкі́в, — сім на ма́ковиці одній і сім на маковиці другій. І поробив він ті стовпи́ так, що два ряди́ грана́тових яблук були навколо на одному мере́живі, щоб покрити ма́ковиці, що на верху́; і так зробив і маковиці другій. А ма́ковиці, що на верху́ тих стовпів, були зро́блені як ліле́ї, на чотири лікті, у притво́рі. І ма́ковиці на обох стовпах також зве́рху, навпроти ви́пуклини, що з боку мере́жива. А тих грана́тових яблук — двісті, ряда́ми навколо на маковиці другій. І поставив він ті стовпи до притво́ру храму. І поставив він правого стовпа́, і назвав ім'я́ йому: Яхін; і поставив стовпа лівого, і назвав ім'я́ йому: Боаз. А на верху́ стовпів — зро́блено як ліле́ї. І була́ скі́нчена робота стовпів. І зробив він ли́те море, десять лі́ктів від кра́ю його аж до кра́ю його, навколо кругля́сте, і п'ять ліктів височина́ його. А шнур на тридцять лі́ктів оточи́в би його навколо. А здолу на края́х його ото́чували його подоби огіркі́в, по десять у лікті, — вони оточували море навколо. Було два ряди тих огірків, вилитих при литті́ його. Воно стояло на дванадцятьо́х вола́х, — три обе́рнені на пі́вніч, і три обе́рнені на за́хід, і три обе́рнені на пі́вдень, і три обе́рнені на схід. А море на них зве́рху, а ввесь зад їх — до нутра́. А грубина́ його — долоня, а краї його подібні до краю ке́лиха, як квітки ліле́ї. Містило воно дві тисячі батів. І зробив він десять мідяни́х підстав, — чотири лі́кті довжина однієї підстави, і чотири лікті ширина її, а три лікті вишина її. А оце робота підста́ви: у них ли́штви, а ті ли́штви поміж прута́ми. А на ли́штвах, що між прута́ми, леви́, воли та херувими. А на прута́х — зве́рху підні́жки, а під лева́ми та волами — ки́тиці, зро́блені розло́жистими. І чотири мідяні́ ко́ла для однієї підстави та мідяні́ о́сі. А на чотирьох ро́гах — їхні раме́на, під мідни́цею — раме́на литі, з кожного боку ки́тиці. А ги́рло його — з нутра́ ма́ковиці й вище лі́коть; а ги́рло кругля́сте, роботи підніжка, лі́коть і півлі́ктя; і також на гирлі його різьби́, а раме́но їх квадрато́ве, не кругля́сте. І чотири ті ко́ла були під ли́штвами, а о́сі коле́с — у підставі. А вишина одного ко́ла — лі́коть і півлі́ктя. А робота тих кіл — як робота ко́ла возо́вого; їхні о́сі, і їхні обі́ддя, і їхні шпи́ці, і їхні ма́точини — усе лите. І чотири раме́на на чотирьох ро́гах однієї підстави; з підстави вихо́дили раме́на її. А на верху́ підстави було округле навкі́лля, півліктя вишини; а на верху підстави ру́чки її та ли́штви її з неї. І він повирі́зував на табли́цях ру́чок її та на ли́штвах її херувимів левів та пальми, на кожнім вільнім місці, та китиці навколо. Як це, він зробив десять підстав, — лиття́ одне, міра одна, одна робота для них усіх. І зробив він десять мідяних умива́льниць, — сорок ба́тів ма́ла кожна вмива́льниця; чотири лікті кожна вмивальниця; одна вмивальниця на одній підставі, так для десяти підстав. І дав ті підстави — п'ять на боці храму з правиці, і п'ять на боці храму з лівиці його, а море дав на правому боці храму, наперед, навпроти полу́дня. І поробив Хірам умивальниці й лопатки та кропильниці. І покінчи́в Хірам робити всю ту роботу, що зробив цареві Соломонові для храму Господнього: два стовпи та дві голі́вки ма́ковиць, що на верху́ стовпів, і два мере́жива на покриття́ двох голівок ма́ковиць, що на верху́ стовпів; і чотири сотні грана́тових яблук для двох мере́жив, — два ряди́ грана́тових яблук для одного мере́жива, на покриття́ обох голі́вок ма́ковиць, що на верху́ стовпів; і підстави — десять, і вмивальниці — десять; і одне море, і воли — дванадцять під морем; і го́рнята, і лопа́тки, і кропи́льниці та всі ті речі, що Хірам поробив цареві Соломонові в Господньому домі, — усе ви́полірувана мідь. На Йорда́нській рівни́ні повідлива́в їх цар у глибокій землі між Суккотом та між Царетаном. І порозставля́в Соломон усі ці речі; через дуже велику многоту́ їх не була спра́вджена вага міді. І поробив Соломон усі речі, що в Господньому храмі: золотого же́ртівннка, і золотого стола́, що на ньому хліб показни́й, і свічники́, — п'ять з правиці та п'ять з лівиці, перед найсвяті́шим, зо щирого золота; і квітки, і лямпа́ди, і щи́пчики, — з золота; і миски́, і но́жиці, і кропи́льниці, і ложки, і лопа́тки, — золото щире; і чопи́ для дверей внутрішнього храму, для Святого Святих, для дверей дому для храму — золото. І була покі́нчена вся ця праця, яку цар Соломон зробив в Господньому храмі. І Соломон повно́сив освячені речі свого батька Давида; срібло й золото та речі дав у скарбниці Господнього храму.
Вечірня молитва — друге читання
Ста́рець — вибраній пані та ді́тям її, яких я поправці люблю́, і не тільки я, але й усі, хто правду пізнав, за правду, що в нас пробував й повік буде з нами: нехай буде з вами благодать, милість, мир від Бога Отця та Ісуса Христа́, Сина Отцевого, у правді та в любові! Я дуже зрадів, що між ді́тьми твоїми знайшов таких, що ходять у правді, як заповідь ми прийняли́ від Отця. І тепер я благаю тебе, пані, не так, ніби пишу́ тобі нову́ заповідь, але ту, яку маємо від поча́тку, — щоб ми любили один о́дного! А любов ця — щоб ми жили згідно з Його заповідями. Це та заповідь, яку ви чули від поча́тку, щоб ви згідно з нею жили́. Бо в світ увійшло багато обма́нців, які не визнаю́ть Ісуса Христа, що прийшов був у тілі. Такий — то обманець та анти́христ! Пильнуйте себе, щоб ви не згубили того, над чим працювали, але щоб прийняли́ повну нагоро́ду. Кожен, хто робить пере́ступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його́, той має і Отця, і Сина. Коли хто приходить до вас, але не приносить науки цієї, не приймайте до дому його́, і не вітайте його́! Хто бо вітає його́, той у́часть бере в лихи́х учинках його́. Багато я мав написати до вас, але не схотів на папері й чорнилом. Та маю надію прибути до вас, і говорити уста́ми до уст, щоб повна була́ ваша радість! Вітають тебе діти ви́браної сестри твоєї. Амі́нь.
Читання відповідають Книзі спільних молитов 1662 року (суспільне надбання). Текст Святого Письма є суспільним надбанням. (Біблія Огієнка)
Читання дня — щоранку
У Bosko читання дня чекають на вас щоранку — позначайте кожне як прочитане, щоб завжди знати, де ви зупинилися, читайте їх у будь-якому з 30 перекладів і затримайтеся на короткому роздумі. Щоденні читання вашої традиції — з відстеженням і завжди під рукою.