Читання дня

Перше читання

Вихід 25

А Господь промовляв до Мойсея, говорячи: „Промовляй до Ізраїлевих синів, і нехай вони ві́зьмуть для Мене прино́шення. Від кожного мужа, що́ дасть добровільно його серце, ві́зьмете прино́шення для Ме́не. А оце те прино́шення, що ві́зьмете від них: золото, і срібло, і мідь, і блаки́ть, і пу́рпур, і че́рвень, і віссо́н, і кози́на вовна, і шкурки́ бара́нячі, начервоно пофарбо́вані, і шкурки тахаше́ві, і дерево ака́цій, олива на осві́тлення, пахощі до оливи нама́щення, і пахощі для кади́ла, і камі́ння оніксове, і каміння на опра́ву до ефо́ду й до нагру́дника. І нехай збудують Мені святиню, — і перебува́тиму серед них. Як усе, що Я покажу́ тобі — будо́ву скинії та будову рече́й її, — і так зро́бите. І зроблять вони ковче́га з акаці́йного дерева, — два лі́кті й пів довжина́ його, і лі́коть і пів ширина́ його, і лікоть і пів вишина його. І пообкладаєш його щирим золотом зсере́дини та іззо́вні. І зробиш вінця́ золотого навко́ло над ним. І виллєш для нього чотири золоті каблу́чки, і даси на чотирьох кутах його, — дві каблу́чки на одному боці його, і дві каблучки на другому боці його. І поробиш держаки́ з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом. І повсо́вуєш ці держаки́ в каблу́чки на боках ковче́гу, щоб ними носити ковче́га. В ковче́гових каблу́чках будуть ці держаки́; не відступлять вони від нього. І покладеш до ковче́гу те свідо́цтво, що Я тобі дам. І зробиш ві́ко зо щирого золота, — два лікті й пів довжина́ його, і лікоть і пів ширина́ його. І зробиш два золоті херуви́ми, — роботою кутою зробиш їх з обох кі́нців віка. І зроби одного херувима з кінця́ звідси, а одного херувима з кінця́ звідти. Від того ві́ка поробите тих херувимів на обох кі́нцях його. І будуть ті херувими простягати кри́ла догори́, і заті́нювати своїми кри́льми над віком, а їхні обличчя — одне до о́дного; до віка будуть обличчя тих херувимів. І покладеш те віко згори́ на ковче́га, а до цього ковчега покладеш свідо́цтво, яке Я тобі дам. І Я буду тобі відкриватися там, і буду говорити з тобою з-над віка з-посеред обох херувимів, що над ковче́гом свідо́цтва, про все, що розповім тобі для синів Ізраїлевих. І зробиш стола з акаційного дерева, — два лікті довжина́ його, і лікоть ширина́ його, і лікоть і пів вишина́ його. І пообкладаєш його щирим золотом, і зробиш вінця́ золотого для нього навко́ло. І ли́штву зробиш для нього в долоню навко́ло, і зробиш вінця́ золотого навко́ло, — для ли́штви його. І зробиш для нього чотири каблу́чки із золота, та й даси ці каблучки на чотирьох кінцях, що при його чотирьох ніжках. Навпроти лиштви будуть ці каблучки, на вклада́ння для держакі́в, щоб носити стола. І поробиш ті держаки́ з акаційного дерева, і пообкладаєш їх золотом, і на них бу́дуть носити стола. І поро́биш миски́ його, і кади́льниці його, і чаші його та кухлі його, щоб ними лити, — зо щирого золота їх ти поро́биш. А на столі покладеш хліб показни́й, що за́вжди перед Моїм лицем. І зробиш свічника́ зо щирого золота, — роботою кутою нехай буде зро́блено цього свічника. Стовп його, і раме́на його, ке́лихи його, ґудзі його й квітки́ його — будуть із нього. І шість раме́н вихо́дитимуть із боків його, — три рамені свічника з одно́го боку його, і три рамені свічника з другого боку його. Три ке́лихи мигдалоподібні в однім рамені, ґудзь і квітка, і три мигдалоподібні келихи в рамені другім, ґудзь і квітка. Так на шости раме́нах, що виходять із свічника. А на стовпі свічника чотири келихи мигдалоподібні, ґудзі його та квітки́ його. І ґудзь під двома раме́нами з нього, і ґудзь під іншими двома раме́нами з нього, і ґудзь під третіми двома раменами з нього, — у шости рамен, що виходять із свічника. Їхні ґудзі та їхні раме́на нехай будуть із нього. Увесь він — одне куття́ щирого золота. І зробиш сім лямпа́док до нього, і нехай засвітять його лямпадки, і нехай він світить на передню сторону його. А його щи́пчики та його лопа́тки на ву́гіль — щире золото. З тала́нту щирого золота зробиш його та ввесь цей по́суд. І диви́сь, і зроби за тим зразко́м, що тобі показувано на горі.

Респонсорійний псалом

Psalm 126

Друге читання

Дії 8

А Савл похваляв його вби́вство. І утиск великий постав того дня проти єрусалимської Церкви, і всі, крім апо́столів, розпоро́шилися по краях юдейських та самарійських. І поховали Степа́на му́жі побожні, і плакали ревно за ним. А Савл нищив Церкву, — вдирався в доми́, витягав чоловіків і жінок та давав до в'язниці. Ходили тоді розпоро́шенці, та Боже Слово благовісти́ли. Ось Пилип прийшов до самарійського міста, і проповідував їм про Христа. А люди вважали на те, що Пилип говорив, і згідно слухали й бачили чу́да, які він чинив. Із багатьох бо, що мали їх, ду́хи нечисті вихо́дили з криком великим, і багато розсла́блених та кривих уздорови́лися. І радість велика в тім місті була́! Був один чоловік, на ім'я́ йому́ Си́мон, що до того в цім місті займавсь ворожби́тством та дурив самарійський наро́д, видаючи себе за якогось великого. Його слухали всі, — від найменшого аж до найбільшого, кажучи: „Він — сила Божа, що зветься велика!“ Його ж слухалися, бо він їх довший час дивував ворожби́тством. Та коли йняли віри Пилипові, що благовістив про Боже Царство й Ім'я́ Ісуса Христа, чоловіки й жінки охристи́лися. Увірував навіть сам Си́мон, і, охристившись, тримався Пилипа; а бачивши чуда й знаме́на великі, він дуже дивувався. Як зачули ж апо́столи, які в Єрусалимі були, що Боже Слово прийняла́ Самарі́я, то послали до них Петра та Івана. А вони, як прийшли, помолились за них, щоб Духа Святого вони прийняли́, бо ще ні на о́дного з них Він не схо́див, а були вони тільки охрищені в Ім'я́ Господа Ісуса. Тоді на них руки поклали, і прийняли́ вони Духа Святого! Як побачив же Си́мон, що через наклада́ння апо́стольських рук Святий Дух подається, то приніс він їм гроші, і сказав: „Дайте й мені таку вла́ду, щоб той, на кого́ покладу́ свої руки, одержав би Духа Святого!“ Та промовив до нього Петро: „Нехай згине з тобою те срібло твоє, бо ти ду́мав набути дар Божий за гроші! У цім ділі нема тобі частки ні уділу, бо серце твоє перед Богом не слушне. Тож покайся за це лихе ді́ло своє, і проси Господа, — може про́щений буде тобі за́мір серця твого! Бо я бачу, що ти пробува́єш у жо́вчі гіркі́й та в пу́тах неправди“. А Си́мон озвався й сказав: „Помоліться за мене до Господа, щоб мене не спіткало нічого з того, про що ви говорили“. А вони ж, засвідчивши, і Слово Господнє звістивши, повернулись до Єрусалиму, і звіщали Єва́нгелію в багатьох самарійських осе́лях. А ангол Господній промовив Пилипові, кажучи: „Устань та на пі́вдень іди, на дорогу, що від Єрусалиму до Га́зи спускається, — порожня вона“. І, вставши, пішов він. І ось муж етіо́пський, скопе́ць, вельможа Канда́ки, цариці етіопської, що був над усіма́ її ска́рбами, що до Єрусалиму прибув поклонитись, вертався, і, сидючи́ на пово́зі своїм, читав пророка Ісаю. А Дух до Пилипа промовив: „Підійди, та й пристань до цього пово́зу“. Пилип же підбіг і почув, що той читає пророка Ісаю, та й спитав: „Чи розумієш, що́ ти читаєш?“ А той відказав: „Як же мо́жу, як ніхто не напу́тить мене?“ І впросив він Пилипа піднятись та сісти з ним. А слово Писа́ння, що його він читав, було це: „Як вівцю́ на заріз Його ве́дено, і як ягня супроти стрижія́ безголосе, так Він не відкрив Своїх уст! У прини́женні суд Йому віднятий був, а про рід Його хто розповість? Бо життя Його із землі забирається“. Відізвався ж скопе́ць до Пилипа й сказав: „Благаю тебе, — це про ко́го говорить пророк? Чи про себе, чи про іншого кого?“ А Пилип відкрив у́ста свої, і, зачавши від цього Писа́ння, благовістив про Ісуса йому. І, як шляхо́м вони їхали, прибули́ до якоїсь води. І озвався скопець: „Ось вода. Що мені заважає христитись?“ А Пилип відказав: „Якщо віруєш із повного серця свого, то можна“. А той відповів і сказав: „Я вірую, що Ісус Христос — то Син Божий!“ І звелів, щоб по́віз спинився. І оби́два — Пилип та скопе́ць — увійшли до води, і охристив він його. А коли вони вийшли з води, Дух Господній Пилипа забрав, і скопе́ць уже більше не бачив його. І він їхав, радіючи, шляхом своїм. А Пилип опинився в Азо́ті, і, переходячи, звіщав Єва́нгелію всім містам, аж поки прийшов у Кесарі́ю.

Євангеліє

Від Матвія 17

А через шість день забирає Ісус Петра, і Якова, і Івана, брата його, та й веде їх осі́бно на го́ру високу. І Він перед ними переобрази́вся : обличчя Його, як те сонце, зася́ло, а одежа Його стала біла, як світло. І ось з'явились до них Мойсей та Ілля́, і розмовляли із Ним. І озвався Петро та й сказав до Ісуса: „Господи, до́бре бути нам тут! Коли хочеш, поста́влю оту́т три шатра: для Тебе одне, і одне для Мойсея, і одне для Іллі“. Як він ще говорив, ось хмара ясна заслони́ла їх, і ось голос із хмари почувсь, що казав: „Це Син Мій Улю́блений, що Його Я вподо́бав. Його слухайтеся!“ А почувши, попа́дали учні долі́лиць, і полякалися сильно. А Ісус підійшов, доторкнувся до них і промовив: „Уставайте й не бійтесь!“ Звівши ж очі свої, ніко́го вони не побачили, окрім Само́го Ісуса. А коли з гори схо́дили, заповів їм Ісус і сказав: „Не кажіть ніко́му про це виді́ння, аж поки Син Лю́дський із мертвих воскре́сне“. І запитали Його учні, говорячи: „Що́ це книжники кажуть, ніби треба Іллі́ перш прийти?“ А Він відповів і сказав: „Ілля́, правда, при́йде, і все приготу́є. Але́ кажу вам, що Ілля́ вже прийшов був, — та його не пізнали, але з ним зробили, що тільки хотіли. Так і Син Лю́дський має страждати від них“. Учні тоді зрозуміли, що Він їм говорив про Івана Христителя. І як вони до наро́ду прийшли, то до Нього один чоловік приступив, і навко́лішки впав перед Ним, і сказав: „Господи, змилуйсь над сином моїм, що біснується у новомі́сяччі, і мучиться тяжко, бо почасту падає він ув огонь, і почасту в воду. Я його був привів до учнів Твоїх, — та вони не могли вздорови́ти його“. А Ісус відповів і сказав: „О роде невірний і розбе́щений, доки бу́ду Я з вами? Доки вас Я терпітиму? Приведіть до Мене сюди його!“ Пото́му Ісус погрози́в йому, і де́мон вийшов із нього. І видужав хлопець тієї години! Тоді підійшли учні насамоті́ до Ісуса й сказали: „Чому ми́ не могли його вигнати?“ А Він їм відповів: „Через ваше невірство. Бо поправді кажу́ вам: коли будете ви мати віру, хоч як зе́рно гірчи́чне, і горі оцій скажете: „Перейди́ звідси туди“, то й пере́йде вона, і нічо́го не матимете неможливого! Цей же рід не вихо́дить інакше, як тільки молитвою й по́стом“. Коли пробува́ли вони в Галіле́ї, то сказав їм Ісус: „Людський Син буде ви́даний лю́дям до рук, і вони Його вб'ють, але третього дня Він воскре́сне“. І тяжко вони зажурились. Як прийшли ж вони в Капернау́м, до Петра підійшли збирачі́ дидра́хм на храм, та й сказали: „Чи не запла́тить ваш Учитель дидра́хми?“ Він відказує: „Так“. І як він увійшов до дому, то Ісус попере́див його та сказав: „Як ти ду́маєш, Си́моне: царі зе́мні з кого беру́ть мито або пода́тки: від синів своїх, чи чужих?“ А як той відказав: „Від чужих“, то промовив до нього Ісус: „Тож вільні сини! Та щоб їх не спокуси́ти, піди над море, та ву́дку закинь, і яку першу рибу ізло́виш, візьми, і рота відкрий їй, — і зна́йдеш стати́ра; візьми ти його, — і віддай їм за Мене й за себе“.