Today's Readings
The Scripture readings appointed for today, with the full text in your language. Follow the daily readings for your tradition, every morning, in the Bosko app.
Morning Prayer — First Lesson
Job 14
Люди́на, що від жінки наро́джена, короткоде́нна та повна печа́лями: вона виходить, як квітка — й зів'я́не, і втікає, мов тінь, — і не зостається. І на такого Ти очі Свої відкрива́єш, і водиш на суд із Собою його́! Хто чистого ви́вести може з нечистого? Ані один! Якщо ви́значені його дні, число його місяців — в Тебе, якщо Ти призна́чив для нього мету́, що її не пере́йде, — відвернися від нього — і він заспоко́їться, і буде він тішитися своїм днем, як той на́ймит. Бо дерево має наді́ю: якщо буде стя́те, то силу отримає зно́ву, і па́рост його не загине; якщо постарі́є в землі його корінь і в по́росі вмре його пень, то від во́дного за́паху знов зацвіте́, і пу́стить галу́ззя, немов саджане́ць! А помре чоловік — і зникає, а сконає люди́на — то де ж вона є? Як вода витікає із о́зера, а рі́чка спада́є та сохне, так і та люди́на покладе́ться — й не встане, — аж до закі́нчення неба не збудяться лю́ди та не прокинуться зо́ сну свого. О, якби Ти в шео́лі мене заховав, коли б Ти мене приховав, аж поки мине́ться Твій гнів, коли б час Ти призна́чив мені́, — та й про мене згадав! Як помре чоловік, то чи він оживе? Буду мати наді́ю по всі дні свойого життя, аж поки не при́йде замі́на для мене! Кликав би Ти, — то я відпові́в би Тобі, за чин Своїх рук сумував би, бо кроки мої рахував би тепер, а мойого гріха́ не стеріг би, — провина моя була б запеча́тана в ву́злику, і Ти закрив би моє беззаконня. Але́ гора справді впаде́, а ске́ля зсува́ється з місця свого́, каміння стирає вода, її зли́ва споло́щує порох землі, — так надію того́ Ти губиш. Ти силою схо́пиш наза́вжди його́, — і відхо́дить, Ти міняєш обличчя його́ — й відсилаєш його́. Чи сини́ його славні, того він не знає, чи в при́крому стані — того він не відає. Боліє він тільки тоді, коли тіло на ньо́му, коли в ньому душа — тоді ту́жить“.
Morning Prayer — Second Lesson
Mark 11
І коли вони набли́зились до Єрусалиму, до Вітфагі́ї й Віфа́нії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх, і каже до них: „Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви зна́йдете зараз прив'язане осля́, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв'яжіть його, і приведіть. Коли ж скаже хто вам: „Що́ це ви робите?“ відкажіть: „Господь потребу́є його, — і віді́шле його сюди зараз“. І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив'я́зане коло воріт ізнадво́ру було при дорозі, — і відв'язали його. А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: „Що́ ви робите? По́що осля ви відв'я́зуєте?“ Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, — і відпущено їх. І вони привели́ до Ісуса осля́, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього. Багато ж наро́ду стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зе́лень, натя́ту в полях. А ті, що йшли перед Ним і поза́ду, викрикували: „Оса́нна! Благослове́нний, хто йде у Господнє Ім'я́! Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Оса́нна на висоті!“ Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфа́нію з Дванадцятьма́. А назавтра, коли вони вийшли з Віфа́нії, Він зголодні́в. І, побачивши зда́лека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не зна́йде на ньому чого́. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя само́го, — не пора бо на фіґи була́. І озвався Ісус і промовив до нього: „Щоб більше ніхто твого пло́ду не з'їв аж повіки!“ А учні Його все те чули. І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і попереверта́в столи грошомі́нам та осло́ни — продавцям голубів. І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм. І Він їх навчав і казав їм: „Хіба не написано: „Дім Мій — бу́де домом молитви в наро́дів усіх“, ви ж із нього зробили „печеру розбійників!“ І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, — увесь бо наро́д дивувався науці Його. А як пізно ставало, вони поза місто вихо́дили. А прохо́дячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня. І, згадавши, Петро гово́рить Йому: „Учителю, глянь — фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло!“ А Ісус їм у відповідь каже: „Майте віру Божу! Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: „Порушся та й кинься до моря“, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як гово́рить, — то буде йому! Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попро́сите, вірте, що одержите, і спо́вниться вам. І коли стоїте́ на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам про́гріхи ваші. Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам про́гріхів ваших“. І зно́ву прийшли вони в Єрусалим. Коли ж Він у храмі ходив, поприхо́дили первосвященики й книжники, і старши́ни до Нього, і сказали Йому: „Якою Ти вла́дою все оце чиниш? І хто Тобі вла́ду цю дав, щоб Ти це робив? А Ісус відказав їм: „Запитаю й Я вас одне слово, і відповідайте Мені, то й Я відкажу́ вам, якою Я вла́дою це все чиню́. Іванове хрищення з неба було, чи від людей? Відповідайте Мені!“ Вони ж міркували собі й говорили: Коли скажемо: „Із неба“, відкаже: „Чого ж ви йому не повірили?“ А як скажемо: „Від людей“, — то боялись наро́ду, бо всі вважали, що Іван був поправді пророк. І сказали Ісусові в відповідь: „Не знаємо“. А Ісус їм відказує: „То й Я не скажу́ вам, якою Я вла́дою це все чиню́“.
Evening Prayer — First Lesson
Job 15
І відповів теманянин Еліфа́з та й сказав: „Чи відповідатиме мудра люди́на знання́м вітряни́м, і східнім вітром напо́внить утробу свою? Бу́де виправдуватися тим словом, що не надається, чи тими реча́ми, що пожитку немає від них? Ти страх Божий руйнуєш тако́ж, і пусто́шиш молитву до Бога, бо навчає провина твоя — твої уста, і ти вибираєш собі язика хитрунів. Оскаржа́ють тебе твої уста, не я, й твої губи свідкують на те́бе: Чи ти народився люди́ною першою, чи раніше, ніж згі́р'я, ти ство́рений? Чи ти слухав у Божій таємній нара́ді, та мудрість для себе забрав? Що ти знаєш, чого б ми не знали? Що ти зрозумів, — і не з нами воно? Поміж нами і сивий, ото́й і старий, старший днями від ба́тька твого́. Чи мало для тебе — поті́шення Божі та слово, яке Він сховав у тобі́? Чого то підно́сить тебе твоє серце, й які то знаки́ твої очі дають, що на Бога зверта́єш ти духа свого́, і з своїх уст випускаєш подібні слова́? Що таке чоловік, щоб опра́вданим бути, і щоб був справедливим від жінки наро́джений? Таж Він на́віть святим Своїм не довіря́є, і не опра́вдані в о́чах Його небеса́, — що ж тоді чоловік той бридки́й та зіпсутий, що п'є кривду, як воду? Я тобі розповім, — ти послухай мене, а що бачив, то те розкажу́, про що мудрі доне́сли та від батьків своїх не затаїли того, — їм самим була да́на земля, і не прихо́див чужий поміж них. Безбожний тремти́ть по всі дні, а наси́льникові мало років захо́вано. Вереск жа́хів — у нього в уша́х, серед ми́ру прихо́дить на нього грабі́жник. Він не вірить, що ве́рнеться від темноти́, й він вичі́кується для меча́. Він мандру́є за хлібом, — та де він? Знає він, що для нього встано́влений день темноти́. Страша́ть його у́тиск та гно́блення, хапають його, немов цар, що готовий до бо́ю, бо руку свою простягав він на Бога, і повставав на Всемогу́тнього, проти Нього твердо́ю він шиєю бігав, товсти́ми хребта́ми щитів своїх. Бо закрив він обличчя своє своїм салом, і бо́ки обклав своїм жиром, і сидів у міста́х поруйно́ваних, у дома́х тих, що в них не сидять, що на купи каміння призна́чені. Він не буде багатий, і не всто́їться сила його, і по землі не поши́ряться їхні маєтки. Не всту́питься з те́мности він, по́лум'я висушить па́рост його, й духом уст Його буде він схо́плений. Хай не вірить в марно́ту заблу́каний, бо марно́тою буде заплата йому́, — вона ви́повниться не за днів його, а його верхові́ття не буде зелене! Поскидає наси́ллям, немов виноград, недозрілість свою, поро́нить він квіття своє, як оливка, — бо збори безбожних спусто́шені будуть, а огонь пожере́ дім хаба́рника: він злом вагітні́є, й породить марно́ту, й ома́ну готує утро́ба його“.
Evening Prayer — Second Lesson
2 Corinthians 8
Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благода́ть, що да́на Церква́м македо́нським, що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну́, і глибоке їхнє убо́зтво збага́тилось багатством їхньої щирости; бо вони добровільні в мі́ру сил своїх, і над силу, засвідчую, — із ревним блага́нням вони нас просили, щоб ми прийняли́ дар та спільність служіння святим. І не так, як наді́ялись ми, але віддали́ себе перш Господе́ві та нам із волі Божої, щоб ми благали Тита, щоб він, як був перше зачав, так і скінчи́в би в вас оце добре ді́ло. А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов'ю до нас, — щоб збагачувались ви і в благода́ті оцій. Не кажу́ це, як нака́за, але́ пильністю інших досві́дчую щирість любови й вашої. Бо ви знаєте благода́ть Господа нашого Ісуса Христа, Який, бувши багатий, збіднів ради вас, щоб ви збагатились Його убо́зтвом. І раду даю вам про це, бо це вам на пожи́ток, що не тільки чинили, але перші ви стали й бажати з минулого ро́ку. А тепер закінчі́ть роботу, щоб ви, як горли́во бажали, так і виконали б у міру можности. Бо коли є охота, то приємна вона згідно з тим, що́ хто має, а не з тим, чого хто не має. Хай не буде для інших полегша, а тягар для вас, але рівність для всіх. Ча́су тепе́рішнього ваш достаток нехай неста́ткові їхньому допоможе, щоб і їхній достаток був на ваш неста́ток, щоб рівність була́, як написано: „Хто мав багато, той не мав зайвини́, а хто мало, — не мав недостачі“. Та Богові дяка, що Він таку пильність про вас дав у Ти́тове серце, бо блага́ння прийняв він, але́, бувши горли́вий, удався до вас добровільно. А з ним ра́зом послали ми брата, якого по всіх Церква́х хвалять за Єва́нгелію, і не тільки оце, але ви́браний був від Церко́в бути товаришем нашим у дорозі для благода́ті тієї, якій служимо ми на хвалу́ Само́го Господа, остерігаючись того, щоб хто не дорікав нам цим достатком, що ним служимо ми, дба́ючи про добро не тільки перед Богом, але й перед людьми́. А ми з ними послали були́ брата нашого, про пильність якого ми часто досвідчувались у речах багатьо́х, який ще пильніший тепер — через велике довір'я до вас. Щодо Тита, то він мій това́риш, а ваш співробі́тник; щождо наших братів — вони посланці від Церко́в, вони слава Христова! Отож, дайте їм доказа своєї любови й нашого хвалі́ння вас перед Церква́ми!
Readings follow the 1662 Book of Common Prayer (public domain). Scripture text is in the public domain. (Біблія Огієнка)
Today's readings, every morning
Bosko brings the daily readings for your tradition to your day — with a reflection, the full Bible in 30 translations, and the liturgical calendar, in 18 languages.
