Today's Readings
The Scripture readings appointed for today, with the full text in your language. Follow the daily readings for your tradition, every morning, in the Bosko app.
Morning Prayer — First Lesson
Job 16
А Йов відповів та й сказав: „Чув я такого багато, — даремні розра́дники всі ви! Чи настане кінець вітряни́м цим слова́м? Або що зміцни́ло тебе, що так відповідаєш? I я говорив би, як ви, якби ви на місці моє́му були́, — я додав би слова́ми на вас, і головою своєю кива́в би на вас, уста́ми своїми зміцня́в би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду! Якщо я говоритиму, біль мій не стри́мається, а якщо перестану, що віді́йде від мене? Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спусто́шив, і помо́рщив мене, і це стало за сві́дчення, і змарні́лість моя проти мене повстала, — і очеви́дьки мені докоряє! Його гнів мене ша́рпає та ненави́дить мене, скрего́че на мене зубами своїми, мій ворог виго́стрює очі свої проти мене... Вони па́щі свої роззявля́ють на мене, б'ють гане́бно по що́ках мене, збираються ра́зом на мене: Бог злочи́нцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене́. Спокійний я був, — та тремтя́чим мене Він зробив. І за шию вхопи́в Він мене — й розторо́щив мене, та й поставив мене Собі ціллю: Його стрі́льці мене оточи́ли, розриває нирки́ мої Він не жалі́вши, мою жовч виливає на землю. Він робить пролі́м на проло́мі в мені, Він на мене біжить, як сила́ч. Вере́ту пошив я на шкіру свою та під по́рох знизи́в свою го́лову. Зашарі́лось обличчя моє від плачу́, й на пові́ках моїх залягла́ смертна тінь, хоч насильства немає в доло́нях моїх, і чи́ста молитва моя! Не прикри́й, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зо́йку мого́, — бо тепер ось на небі мій Свідок, Самови́дець мій на висоті́. Глузли́вці мої, мої дру́зі, — моє око до Бога сльози́ть, і нехай Він дозволить люди́ні змага́ння із Богом, як між сином лю́дським і ближнім його, — бо почи́слені роки мину́ть, і піду́ я дорогою, та й не верну́сь.
Morning Prayer — Second Lesson
Mark 12
І почав Він у при́тчах до них промовляти: „Насадив був один чоловік виноградника, муром обгородив, ви́довбав у ньому чави́ло, башту поставив, — і віддав його винаря́м, та й пішов. А певного ча́су послав він раба до своїх винарі́в, щоб прийняти частину плоду з виноградинка в тих винарі́в. Та вони схопи́ли його та й побили, і відіслали ні з чим. І зно́ву послав він до них раба іншого, — та й того вони зранили в голову та знева́жили. Тоді вислав він іншого, — і того вони вбили. І багатьо́х іще інших, — набили одни́х, а одни́х повбивали. І він мав ще одно́го, — сина улю́бленого. Наоста́нок послав і того́ він до них і сказав: „Посоромляться сина мого́!“ А ті винарі міркували собі: „Це спадкоємець; ходім, заморду́ймо його, — і нашою спа́дщина бу́де!“ І вони схопи́ли його та й убили, і викинули його за виноградник. Отож, що́ пан виноградинка зробить? — Він прибуде та й вигубить тих винарів, і віддасть виноградинка іншим. Чи ви не читали в Писа́нні: „Камінь, що його будівни́чі відкинули, — той нарі́жним став ка́менем! Від Господа сталося це, — і дивне воно в оча́х наших“. І шукали Його, щоб схопи́ти, але побоялись наро́ду. Бо вони зрозуміли, що про них Він цю при́тчу сказав. І, лишивши Його, відійшли. I вони вислали деяких із фарисеїв та іродія́нів до Нього, щоб зловити на слові Його. Ті ж прийшли та й говорять Йому: „Учителю, знаємо ми, що Ти справедливий, і не зважаєш зовсі́м ні на ко́го, бо на лю́дське обличчя не дивишся, а наставляєш на Божу дорогу правдиво. Чи годи́ться давати податок для кесаря, чи ні? Давати нам, чи не давати?“ А Ісус, знавши їх лицемірство, сказав їм: „Чого ви Мене випробо́вуєте? Принесіть Мені гріш податковий, щоб бачити“. І прине́сли вони. А Він каже до них: „Чий це образ і напис?“ Ті ж Йому відказали: „Кесарів“. Ісус тоді каже в відповідь їм: „Віддайте кесареве — кесареві, а Богові — Боже!“ І дивувалися з Нього вони. І прийшли до Нього ті саддукеї, що твердять, ніби нема воскресіння, і запитали Його та сказали: „Учителю, Мойсей написав нам: „Як помре кому брат, і полишить дружи́ну, а дитини не лишить, то нехай його брат візьме дружи́ну його́, та й відновить насіння для брата свого́“. Було сім братів. І перший взяв дружи́ну й умер, не лишивши дітей. Другий теж її взяв та й помер, — і він не лиши́в дітей. Так само і третій. І всі семеро не полишили дітей. А по всіх вмерла й жінка. А в воскресінні, як воскреснуть вони, то котро́му із них вона дружи́ною буде? Бо семеро мали за дружи́ну її“. Ісус їм відказав: „Чи ви не тому помиляєтесь, що не знаєте ані Писа́ння, ані Божої сили? Бо як із мертвих воскреснуть, то не бу́дуть женитись, ані заміж вихо́дити, але будуть, немов анголи́ ті на небі. Що ж до мертвих, що воскреснуть, чи ж ви не читали в Мойсеєвій книзі, як — при кущі́ — сказав йому Бог, промовляючи: „Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів“, Бо Він є Бог не мертвих, а живих! Тим то ви помиляєтесь ду́же“. А один із тих книжників, що чув, як вони сперечались, та бачив, як добре Він відповідав їм, приступив та й спитався Його: „Котра́ заповідь перша з усіх?“ Ісус відповів: Перша: „Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — Бог єдиний“. І: „Люби Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всім своїм розумом, і з ці́лої сили своєї!“ (Це за́повідь перша!) А друга (одна́кова з нею): „Люби свого ближнього, як само́го себе!“ Нема іншої більшої заповіді над оці!“ І сказав Йому книжник: „Добре, Учителю! Ти поправді сказав, що „Один Він, і нема іншого, окрім Нього“, і що „Любити Його всім серцем, і всім розумом, (і всією душе́ю), і з ці́лої сили“, і що „Любити свого ближнього, як само́го себе“, — це важливіше за всі цілопа́лення й жертви!“ Ісус же, побачивши, що розумно той відповідь дав, промовив до нього: „Ти недалеко від Божого Царства!“ І ніхто не насмілювався вже питати Його. Пото́му Ісус відповів і промовив, у храмі навчаючи: „Як то книжники кажуть, що ніби Христос — син Давидів? Адже той Давид Святим Духом сказав: „Промовив Господь Господе́ві моєму: сядь право́руч Мене, доки не покладу́ Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!“ Сам Давид Його Господом зве, — як же Він йому син?“ Він же казав у науці Своїй: „Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах прохо́джуватись, і привіти на ринках, і перші лавки́ в синагогах, і перші місця на прийняття́х, що вдови́ні хати поїдають, і моляться довго напо́каз, — вони тяжче осу́дження при́ймуть!“ І сів Він навпроти скарбни́ці, і дививсь, як наро́д мідяки́ до скарбниці вкидає. І багато заможних укида́ли багато. І підійшла одна вбога вдови́ця, і поклала дві ле́пти, цебто гріш. І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: „Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. Бо всі клали від ли́шка свого, а вона покла́ла з убо́зтва свого все, що мала, — свій прожиток увесь“.
Evening Prayer — First Lesson
Job 17;Job 18
Мій дух залама́всь, мої дні погаса́ють, — зоста́лись мені самі гроби! Дійсно, насмі́шки зо мною, й моє око в розгі́рченні їхнім ночує. Поклади, дай заста́ву за мене Ти Сам,— хто ж то той, що умову зо мною заб'є по рука́х? Бо від розуміння закрив Ти їх серце тому не звели́чуєш їх. Він призна́чує ближніх на по́діл, а очі синів його те́мніють, Він поставив мене за прислі́в'я в наро́дів, і став я таким, на якого плюють. З безтала́ння поте́мніло око моє, а всі члени мої — як та тінь... Праведники остовпі́ють на це, і невинний встає на безбожного. І праведний буде держа́тись дороги своєї, а хто чистору́кий — побі́льшиться в силі. Але всі ви пове́рнетеся, — і прихо́дьте, та я не зиахо́джу між вами розумного. Мої дні проминули, порвалися ду́ми мої, мого серця маєток, — вони мені ніч оберта́ють на день, набли́жують світло при те́мряві! Якщо сподіва́юсь, то тільки шео́лу, як дому свого, в темноті постелю́ своє ло́же. До гро́бу я кличу: „О батьку ти мій!“ До черви́: „Моя мамо та се́стро моя!“ Де ж тоді та наді́я моя? А надія моя, — хто побачить її? До шео́лових за́сувів зі́йде вона, коли зі́йдемо ра́зом до по́роху“. І заговорив шух'янин Білда́д та й сказав: „Як довго ви бу́дете па́стками класти слова́? Розміркуйте, а по́тім собі погово́римо! Чому́ порахо́вані ми, як худоба? Чому в ваших оча́х ми безумні? О ти, що розша́рпуєш душу свою в своїм гніві, — чи для те́бе земля опусті́є, а скеля осу́неться з місця свого́? Таж світи́льник безбожних пога́сне, і не буде світи́тися і́скра огню́ його: його світло стемні́є в наме́ті, і згасне на ньому світильник його, стануть тісні́ кроки сили його́, і вдарить його власна рада! Бо він ки́нений в па́стку ногами своїми, і на ґраті він буде ходити: пастка схо́пить за сто́пу його́, змі́цниться сітка на ньому, — на нього захо́ваний шнур на землі, а па́стка на нього — на сте́жці. Страхіття жаха́ють його звідусі́ль, і женуться за ним по сліда́х. Його сила голодною буде, а нещастя при боці його пригото́влене. Його шкіра пої́джена буде хворобою, поїсть члени його перворо́джений смерти. Віді́рвана буде безпе́ка його від наме́ту його, а Ти до царя жахів його приведе́ш... Він перебуває в наметі своє́му, який не його, на мешка́ння його буде ки́нена сірка. Здо́лу посо́хнуть коріння його, а згори́ — його ві́ття зів'я́не. Його пам'ять загине з землі, а на вулиці йме́ння не буде йому. Зажену́ть його з світла до те́мряви, і ввесь світ проганяє його. У нього немає в наро́ді наща́дка, ні внука, і немає оста́нку в місцях його ме́шкання. На згадку про день його остовпіва́ли останні, за воло́сся ж хапа́лись давні́ші... Ось такі то мешка́ння неправедного, і це місце того, хто Бога не знає!“
Evening Prayer — Second Lesson
2 Corinthians 9
А про службу святим мені зайво писати до вас, бо відаю вашу охоту, і нею хвалюся за вас македо́нянам, що Аха́я готова з минулого року, а ваша ре́вність заохо́тила багатьох. А я послав братів, щоб моя похвала́, щодо вас, не даремна була в цім випа́дкові, але, як казав, щоб були ви пригото́ва́ні, щоб, коли македо́няни при́йдуть зо мною та зна́йдуть, що ви неготові, щоб не осоро́митись нам — не кажемо вам — у цій речі. Отож, я наду́мався, що треба вблагати братів, щоб пішли перше до вас та приготува́ли заздалегі́дь оголошений ваш щедрий дар, щоб був він пригото́ваний, як щедрий дар, а не річ примусова. А до цього кажу́: Хто скупо сіє, — той скупо й жатиме, а хто сіє щедро, — той щедро й жатиме! Нехай кожен дає, як серце йому призволя́є, — не в смутку й не з примусу, бо Бог любить того, хто з радістю дає! А Бог має силу всякою благода́ттю вас збагати́ти, щоб ви, мавши за́вжди в усьому всілякий достаток, збага́чувалися всяким добрим учинком, як написано: „Розси́пав та вбогим роздав, — Його праведність триває навіки!“ А Той, Хто насіння дає сіяче́ві та хліб на поживу, — нехай дасть і примно́жить ваше насіння, і нехай Він зрости́ть плоди праведности вашої, щоб усім ви збагачувались на всіляку щирість, яка через нас чинить Богові дяку. Бо ді́ло служі́ння цього не тільки випо́внює недостачі святих, але й багатіє багатьма́ подяками Богові. Досвідченням цього служі́ння вони хвалять Бога за по́слух Христовій Єва́нгелії, що ви визнаєте її, та за щирість учасництва з ними й усіма́, вони за вас моляться й тужать по вас із-за дуже великої Божої благода́ті на вас. Дяка Богові за невимо́вний дар Його!
Readings follow the 1662 Book of Common Prayer (public domain). Scripture text is in the public domain. (Біблія Огієнка)
Today's readings, every morning
Bosko brings the daily readings for your tradition to your day — with a reflection, the full Bible in 30 translations, and the liturgical calendar, in 18 languages.
