Today's Readings
The Scripture readings appointed for today, with the full text in your language. Follow the daily readings for your tradition, every morning, in the Bosko app.
Morning Prayer — First Lesson
Proverbs 15
Ла́гідна відповідь гнів відверта́є, а слово вра́зливе гнів підійма́є. Язик мудрих — то добре знання́, а уста́ нерозумних глупо́ту висло́влюють. Очі Господні на кожному місці, — позира́ють на злих та на добрих. Язик ла́гідний — то дерево життя, а лука́вство його — залама́ння на дусі. Зневажає безумний напучення ба́тькове, а хто береже осторо́гу, стає розумніший. Дім праведного — скарб великий, а в пло́ді безбожного — бе́злад. Уста мудрих знання́ розсівають, а серце безглу́здих не так. Жертва безбожних — оги́да для Господа, а молитва невинних — Його уподо́ба. Господе́ві огида — дорога безбожного, а того, хто женеться за праведністю, Він кохає. Люта кара на то́го, хто путь оставляє, а хто осторо́гу нена́видить, той умирає. Шео́л й Аваддо́н перед Господом, — тим більше серця́ синів лю́дських! Насмі́шник не любить карта́ння собі, — він до мудрих не пі́де. Ра́дісне серце лице весели́ть, а при сму́тку серде́чному дух приголо́мшений. Серце розумне шукає знання́, а уста безумних глупо́ту пасу́ть. Нужде́нному всі́ дні лихі, кому ж добре на серці, у того гости́на постійно. Ліпше мале у Господньому стра́ху, ані ж скарб великий, та триво́га при то́му. Ліпша пожи́ва яри́нна, і при тому любов, аніж тучний віл, та нена́висть при то́му. Гнівли́ва люди́на роздра́жнює сварку, терпели́ва ж у гніві вспоко́ює за́колот. Дорога лінивого — то тернови́ння, а путь щирих — дорога гладка́. Мудрий син тішить ба́тька свого́, а люди́на безумна пого́рджує матір'ю своєю́. Глупо́та — то радість для нерозумного, а люди́на розумна дорогою про́стою ходить. Ламаються за́думи з бра́ку пора́ди, при числе́нності ж ра́дників спо́вняться. Радість люди́ні — у відповіді його уст, а слово на ча́сі своєму — яке воно добре! Путь життя для премудрого — уго́ру, щоб відда́люватись від шео́лу внизу́. Дім пишних руйнує Госпо́дь, але ста́вить межу́ для вдови. Думки злого — оги́да для Господа, але чисті для Нього приє́мні слова́. Заже́рливий робить нещасним свій дім, хто ж дарунки нена́видить, той буде жити. Серце праведного розмірко́вує про відповідь, а у́ста безбожних вибри́зкують зло. Далекий Господь від безбожних, але́ справедливих молитву Він чує. Світло оче́й тішить серце, добра звістка підкрі́плює ко́сті. Ухо, що навча́ння життя вислухо́вує, буде перебува́ти між мудрими. Хто напу́чування не приймає, той не дбає про душу свою, а хто слухається осторо́ги, здобуде той розум. Страх Господній — навча́ння премудрости, а перед славою — скромність іде́.
Morning Prayer — Second Lesson
Luke 15
Наближа́лись до Нього всі ми́тники й грі́шники, щоб послу́хати Його. Фарисеї ж та книжники нарікали й казали: „Приймає Він грішників та з ними їсть“. А Він їм розповів оцю притчу, говорячи: „Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев'ятидесяти́ й дев'яти́, та й не пі́де шукати загинулої, аж поки не зна́йде її? А знайшовши, кладе на раме́на свої та радіє. І, прийшовши додому, скликає він дру́зів і сусідів, та й каже до них: „Радійте зо мною, бо знайшов я вівцю свою тую загу́блену“. Говорю вам, що так само на небі радітимуть більш за одно́го грішника, що кається, аніж за дев'ятдесятьо́х і дев'ятьо́х праведників, що не потребу́ють покая́ння!... Або яка жінка, що має десять драхм, коли згубить драхму одну, не засвічує світла, і не мете хати, і не шукає уважно, аж поки не зна́йде? А знайшовши, кличе при́ятельок та сусідок та каже: „Радійте зо мною, бо знайшла я загу́блену дра́хму!“ Так само, кажу вам, радість буває в Божих анголі́в за одного грішника, який кається“. І Він оповів: „У чоловіка одно́го було́ два сини. І молодший із них сказав ба́тькові: „Дай мені, батьку, належну частину маєтку!“ І той поділив поміж ними маєток. А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого кра́ю, і розтратив маєток свій там, живучи́ марнотра́тно. А як він усе прожив, настав голод великий у тім кра́ї, — і він став бідува́ти. І пішов він тоді і пристав до одно́го з мешка́нців тієї землі, а той вислав його на поля́ свої па́сти свине́й. I бажав він напо́внити шлунка свого хоч стручка́ми, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому́. Тоді він спам'ята́вся й сказав: „Скільки в батька мого наймиті́в мають хліба аж на́дмір, а я отут з голоду гину! Устану, і піду́ я до батька свого, та й скажу йому: „Прогрішився я, отче, против неба та су́проти тебе. Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одно́го з своїх наймитів“. І, вставши, пішов він до ба́тька свого́. А коли він далеко ще був, його ба́тько вгледів його, — і перепо́внився жа́лем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його! І озвався до нього той син: „Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм“. А батько рабам своїм каже: „Принесіть негайно одежу найкращу, і його зодягні́ть, і персня подайте на руку йому, а санда́лі на но́ги. Приведіть теля відгодо́ване та заколіть, — будемо їсти й радіти, бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“ І почали веселитись вони. А син ста́рший його був на полі. І коли він ішов й наближа́вся до дому, почув музи́ки та танці. І покли́кав одно́го зо слуг, та й спитав: „Що це таке?“ А той каже йому: „То вернувся твій брат, і твій ба́тько звелів заколоти теля відгодо́ване, — бож здоровим його він прийняв“. І розгнівався той, — і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його. А той відповів і до батька сказав: „Ото, стільки ро́ків служу́ я тобі, і ніко́ли нака́зу твого не пору́шив, — ти ж ніко́ли мені й козеняти не дав, щоб із при́ятелями своїми поті́шився я. Коли ж син твій вернувся оцей, що проїв твій маєток із блудни́цями, — ти для нього звелів заколоти теля відгодо́ване“. І сказав він йому: „Ти за́вжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє! Веселитись та тішитись треба було́, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!“
Evening Prayer — First Lesson
Proverbs 16
Заміри серця належать люди́ні, та від Господа — відповідь язика. Всі дороги люди́ни чисті в очах її, та зважує душі Господь. Поклади свої чи́ни на Господа, і будуть поста́влені міцно думки́ твої. Все Господь учинив ради ці́лей Своїх, — і безбожного на днину зла. Оги́да для Господа всякий бундю́чний, — ручу́ся: не буде такий без вини! Провина вику́плюється через милість та правду, і страх Господній відво́дить від злого. Як дороги люди́ни Господь уподо́бає, то й її ворогів Він зами́рює з нею. Ліпше мале справедливе, аніж великі прибу́тки з безпра́в'я. Розум люди́ни обдумує путь її, але кроки її наставля́є Госпо́дь. Виріша́льне слово в царя на губа́х, тому в су́ді уста́ його не спроневі́ряться. Вага й ша́льки правдиві — від Господа, все каміння ваго́ве в торби́нці — то ді́ло Його. Чинити безбожне — оги́да царям, бо трон змі́цнюється справедливістю. Уподо́ба царя́м — губи пра́ведности, і він любить того, хто правдиве говорить. Гнів царя — вісник смерти, та мудра люди́на злагі́днить його́. У світлі царсько́го обличчя — життя, а його уподо́ба — мов хмара доще́ва весною. Набува́ння премудрости — як же це ліпше від золота, набува́ння ж розуму — добірні́ше від срі́бла! Путь справедливих — ухиля́тись від зла; хто дорогу свою береже, той душу свою охоро́нює. Перед загибіллю гордість буває, а перед упа́дком — бундю́чність. Ліпше бути покі́рливим із ла́гідними, ніж здо́бич ділити з бундю́чними. Хто вважає на слово, той зна́йде добро, хто ж надію складає на Господа — буде блаженний. Мудросердого кличуть „розумний“, а со́лодощ уст прибавляє науки. Розум — джерело життя власнико́ві його, а карта́ння безумних — глупо́та. Серце мудрого чинить розумними уста його, і на уста його прибавляє навча́ння. Приємні слова́ — щільнико́вий то мед, солодкий душі й лік на кості. Буває, дорога люди́ні здається просто́ю, та кінець її — стежка до смерти. Люди́на трудя́ща працює для себе, бо до того примушує рот її. Нікчемна люди́на копає лихе, а на у́стах її — як палю́чий огонь. Лукава людина сварки́ розсіває, а обмо́вник розді́лює дру́зів. Насильник підмо́влює друга свого, і провадить його по недобрій дорозі. Хто прижму́рює очі свої, той круті́йства виду́мує, хто губами знаки подає, той виконує зло. Сиви́зна — то пишна корона, знахо́дять її на дорозі праведности. Ліпший від силача́, хто не скорий до гніву, хто ж панує над собою самим, ліпший від завойо́вника міста. За пазуху жереб вкладається, та ввесь його ви́рок — від Господа.
Evening Prayer — Second Lesson
Philippians 3
Зрештою, браття мої, радійте у Господі! Писати вам те саме не прикро мені, а для вас це навча́льне. Стережіться собак, — стережіться працівникі́в лихих, стережіться обрі́зання! Бо обрі́зання — то ми, що слу́жимо Богові духом, а хвалимося Христом Ісусом, і не кладемо надії на тіло, хоч і я міг би мати надію на тіло. Як хто інший на тіло надіятись ду́має, то тим більше я, — обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїля, з племени Веніяминового, єврей із євреїв, фарисей за Законом. Через горли́вість я був переслідував Церкву, бувши невинний, щодо праведности в Законі. Але те, що́ для мене було́ за надба́ння, те ради Христа я за втрату вважав. Тож усе я вважаю за втрату ради переважного позна́ння Христа Ісуса, мого Господа, що я ради Нього відмовився всьо́го, і вважаю все за сміття́, щоб придбати Христа, щоб знайтися в Нім не з власною праведністю, яка від Зако́ну, але з тією, що з віри в Христа, праведністю від Бога за вірою, щоб пізнати Його й силу Його воскресіння, та участь у му́ках Його, уподо́блюючись Його смерті, аби досягнути я́кось воскресіння з мертвих. Не тому́, що я вже досягнув, або вже вдоскона́лився, але пра́гну, чи не досягну́ я того, чим і Христос Ісус досягнув був мене. Браття, я себе не вважаю, що я досягну́в. Та тільки, забуваючи те, що поза́ду, і спішачи́ до того, що попе́реду, я женусь до мети за нагородою високого по́клику Божого в Христі Ісусі. Тож усі, хто досконалий, ду́маймо це; коли ж ду́маєте ви щось інше, то Бог вам відкриє й це. Та до чо́го дійшли ми, поступаймо в тім самім далі. Будьте до мене подібні, браття, і дивіться на тих, хто пово́диться так, як маєте ви за взір нас. Багато бо хто, що про них я вам часто казав, а тепер говорю́ навіть пла́чучи, пово́дяться, як вороги хреста Христового. Їхній кінець — то загибіль, шлу́нок — їхній бог, а слава — в їхньому соромі... Вони ду́мають тільки про зе́мне! Життя ж наше на небі, звідки ждемо́ й Спаси́теля, Господа Ісуса Христа, Який перемінить тіло нашого пони́ження, щоб стало подібне до славного тіла Його, силою, якою Він може і все підкорити Собі.
Readings follow the 1662 Book of Common Prayer (public domain). Scripture text is in the public domain. (Біблія Огієнка)
Today's readings, every morning
Bosko brings the daily readings for your tradition to your day — with a reflection, the full Bible in 30 translations, and the liturgical calendar, in 18 languages.
