Today's Readings

First Reading

Exodus 36

І зробить Бецал'їл та Оголіяв, та кожен мудросердий чоловік, кому Господь дав мудрости та розсудку, щоб уміти зробити кожну працю роботи в святині на все, що Господь наказав був. І покликав Мойсей Бецал'їла та Оголіява, та кожного мудросердого чоловіка, кому Господь подав мудрість у серце, кожного, кого вело серце збли́зитися до тієї праці, щоб зробити її. І взяли́ вони від Мойсея все прино́шення, що позно́сили Ізраїлеві сини для праці служби святині, щоб зробити її. А вони ще прино́сили до нього щоранку добровільного дара. І прибули всі мудреці, що роблять усю роботу святині, кожен із праці своєї, яку вони роблять, і сказали до Мойсея, говорячи: „Народ приносить більше, ніж потрібно було́ для праці, яку Господь звелів був зробити“. І Мойсей наказав проголоси́ти в табо́рі, говорячи: „Ні чоловік, ні жінка нехай не роблять уже нічого на прино́шення для святині“. І був стриманий народ від прино́сів. А нагото́вленого було до́сить для кожної праці, щоб зробити її, і ще зоставалось. І зробили кожен мудросердий із тих, що робили скинійну працю: десять покрива́л із суканого віссону, і блакиті, і пурпуру та з червені. Херувими — мистецькою роботою він поробив їх. Довжина́ одного покрива́ла — двадцять і вісім ліктів, а ширина́ одного покрива́ла — чотири лікті. Усім покрива́лам міра одна. І поспина́в він п'ять покрива́л одне до о́дного, і п'ять інших покривал поспинав одне до о́дного. І поробив він блакитні петельки на краю́ одно́го покрива́ла з кінця в спина́нні. Так само зробив на краю́ кінцевого покрива́ла в спина́нні другім. П'ятдеся́т петельок зробив він у покривалі однім, і п'ятдесят петельок зробив він на кінці покривала, що в другім спина́нні. Ті петельки протилеглі одна до однієї. І зробив він п'ятдеся́т золотих гачків, і поспина́в ті покрива́ла одне до о́дного тими гачками, — і стала одна скинія. І зробив він покрива́ла з вовни козиної до намета над внутрішньою скинією, — одина́дцять покрива́л зробив таких. Довжина́ одного покрива́ла — тридцять ліктів, а ширина́ одного покривала — чотири лікті. Одинадцятьо́м покрива́лам міра одна. І поспина́в він п'ять покривал осібно, а шість тих покривал осібно. І поробив він п'ятдеся́т петельок на краю́ кінцевого покривала в спинанні, і п'ятдесят петельок поробив на краю покривала другого спинання. І зробив він п'ятдесят мідяних гачків на спина́ння скинії, щоб стала вона одна. І зробив він накриття для скинії, — баранячі начервоно пофарбовані шкурки, і накриття зверху з тахашевих шкурок. І поробив він для скинії стоячі дошки з акаційного дерева. Десять ліктів довжина́ до́шки, і лікоть і півліктя ширина́ однієї до́шки. В одній до́шці дві ручки, сполучені одна до однієї. Так він поробив усі дошки скинії. І поробив він дошки для скинії, — двадцять дощо́к на бік південний, на по́лудень. І сорок срібних підстав поробив він під тими двадцятьма́ дошками, — дві підставі під однією дошкою для ручок її, і дві підставі під дошкою другою для двох ручок її. А для другого боку скинії, у бік пі́вночі — зробив він двадцять дощо́к. І для них сорок срібних підстав, — дві підставі під одну до́шку, і дві підставі під до́шку другу. А для заднього боку скинії на за́хід зробив він шість дощо́к. І дві до́шки зробив він для скинійних кутів на заднього бока. І були вони поє́днані здолу, і ра́зом були вони поєднані на верху́ її до однієї каблучки. Так зробив він для них обох, для обох куті́в. І було вісім дощо́к, а їхні підстави зо срібла, — шіснадцять підстав: по дві підставі під одну до́шку. І зробив він засуви з акаційного дерева, — п'ять для дощок одного боку скинії, і п'ять засувів для дощок другого боку скинії, і п'ять засувів для дощок заднього боку на за́хід. І зробив він середнього засува, щоб засувати по сере́дині дощок від кінця до кінця. А ці дошки він пообкладав золотом, а каблучки їхні, на вклада́ння для засувів, поробив із золота; і ці засуви він пообкладав золотом. І зробив він завісу з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону. Мистецькою роботою зробив її з херувимами. І він зробив для неї чотири акаційні стовпи, і пообкладав їх золотом, — гаки їх золоті, — і вилив для них чотири срібних підставі. І зробив він заслону для входу скинії з блакиті, і пурпуру, і червені та з суканого віссону, — робота гаптівника. А стовпи́ її — п'ять, а гаки їх золоті; і він пообкладав їх верхи́ та їх обручі золотом; а підстави їхні — п'ять із міді.

Responsorial Psalm

Psalm 137

Second Reading

Acts 19

І сталося, що коли Аполло́с перебував у Кори́нті, то Павло, перейшовши горі́шні країни, прибув до Ефе́су, і деяких учнів знайшов, та й спитав їх: „Чи ви Духа Святого одержали, як увірували?“ А вони відказали йому: „Та ми навіть не чули, чи є Дух Святий!“ І він запитав: „Тож у що́ ви христились?“ Вони ж відказали: В Іванове хрищення“. І промовив Павло: „Таж Іван христив хрищенням на покая́ння, говорячи лю́дям, щоб вірили в Того, Хто при́йде по ньому, цебто в Ісуса“. Як почули ж ́, то христились вони в Ім'я́ Господа Ісуса. А коли Павло руки на них покла́в, то зійшов на них Дух Святий, — і різними мовами стали вони промовляти та пророкувати! А всіх їх було́ чоловіка з двана́дцять. А до синагоги ввійшовши, промовляв він відважно, три місяці про Боже Царство навчаючи та переконуючи. А коли опиралися дехто й не вірували, і дорогу Господню лихосло́вили перед наро́дом, то він їх покинув і виділив учнів, і щодня проповідував у школі одно́го Тира́на. Це ж два роки продовжувалось, так що всі, хто замешкував в Азії, юдеї та ге́ллени, слухали слово про Господа. І Бог чуда чинив надзвича́йні руками Павловими, так що навіть хустки́ й пояси́ з його тіла прино́сили хворим, — і хвороби їх кидали, і ду́хи лукаві вихо́дили з них. Дехто ж із мандрівни́х ворожби́тів юдейських зачали́ закликати Ім'я́ Господа Ісуса над тими, хто мав злих духів, проказуючи: Заклинаємо вас Ісусом, Якого Павло́ проповідує!“ Це ж робили якісь сім синів юдейського первосвященика Ске́ви. Відповів же злий дух і сказав їм: „Я знаю Ісуса, і знаю Павла, а ви хто такі?“ І ско́чив на них чоловік, що в ньому злий дух був, і, перемігші обох, поду́жав їх так, що втекли вони з дому нагі́ та пора́нені. І це стало відо́ме юдеям та ге́лленам, усім, що в Ефесі замешкують, — і о́страх напав на всіх їх, і сла́вилося Ім'я́ Господа Ісуса. І багато-хто з тих, що ввірували, прихо́дили, визнаваючи та відкриваючи вчинки свої. І багато-хто з тих, що займалися ча́рами, позно́сили книги свої та й перед усіма́ попалили. І злічили ціну́ їх, і вийшло на срібло п'ятдесят тисяч драхм. Так могуче росло та зміцнялося Вожеє Слово! А як спо́внилось це, Павло в Дусі задумав перейти Македо́нію та Ахаю, та й удатись у Єрусалим, говорячи: „Як побу́ду я там, то треба мені й Рим побачити“. Тож він послав у Македо́нію двох із тих, що служили йому, Тимофі́я й Ера́ста, а сам позостався якийсь час ув Азії. І ро́зрух чималий був стався там ча́су того за Господню дорогу. Бо один золота́р, Дмитро на ім'я́, що робив срібляні́ Артемі́дині храмки, та ремісникам заробі́ток чималий давав, згромадив він їх і ще інших подібних робі́тників, та й промовив: „Ви знаєте, мужі, що з цього ремесла́ заробі́ток ми маємо. І ви бачите й чуєте, що не тільки в Ефе́сі, але мало не в усій Азії — цей Павло збаламу́тив і відвернув багате́нно наро́ду, говорячи, ніби то не боги, що руками поро́блені. І не тільки оце нам загрожує, що при́йде зайняття в упадок, а й храм богині великої Артемі́ди в ніщо́ зарахується, і буде зруйнована й ве́лич тієї, що шанує її ціла Азія та цілий світ“. Почувши ж оце, вони перепо́внились гнівом, та й стали кричати, говорячи: „Артемі́да ефе́ська велика!“ І місто напо́внилось за́колотом. І кинулися однодушно до видо́вища, схопи́вши Павло́вих супу́тників — Гая та Ариста́рха, македо́нян. Як Павло ж хотів у наро́д увійти, то учні його не пустили. Також дехто з азі́йських начальників, що були йому при́ятелі, послали до нього й просили, щоб він не вдава́всь на видо́вище. І кожен що інше кричав, бо збори бурхли́ві були, і багате́нно з них навіть не знали, чого ради зібралися. А з наро́ду взяли Олександра, бо юдеї його висували. І Олекса́ндер дав знака рукою, і хотів ви́правдатися перед наро́дом. А коли розпізнали, що юде́янин він, то злилися всі в один голос, і годин зо дві гукали: „Артеміда ефеська велика!“ А як писар міськи́й заспоко́їв наро́д, то промовив: „Мужі ефеські, яка ж то люди́на не знає, що місто Ефес — то храмо́вий догля́дач Артеміди великої й її образу, упалого з неба? Коли ж цьому перечити не можна, то потрібно вам бути спокійними, і не роби́ти необачно нічо́го. А ви ж привели́ цих людей, що ані святокрадці, ані вашої богині не знева́жили. Отож, як Дмитро та його ремісники мають справу на ко́го, то суди є на ринку й проконсули, — один о́дного хай позивають. А коли чогось іншого допомина́єтеся, то те вирішиться на зако́ннім зібра́нні. Бо ось є небезпека, що нас за сьогоднішній ро́зрух оскаржити можуть, і немає жа́дної причини, якою могли б виправдати це зборище“. І, промовивши це, розпустив він громаду.

Gospel

Matthew 28

Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб. І великий ось ставсь землетру́с, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу ка́меня, та й сів на ньому. Його ж постать була́, як та бли́скавка, а шати його були білі, як сніг. І від стра́ху перед ним затряслася сторо́жа, та й стала, як мертва. А ангол озвався й промовив жінка́м: „Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'я́того це ви шукаєте. Нема Його тут, — бо воскрес, як сказав. Підійдіть, — подивіться на місце, де знахо́дився Він. Ідіть же хутко, і скажіть Його у́чням, що воскрес Він із мертвих, і ото випере́джує вас в Галілеї, — там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!“ І пішли вони хутко від гро́бу, зо стра́хом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити. Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: „Ра́ді́йте!“ Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі. Промовляє тоді їм Ісус: „Не лякайтесь! Ідіть, повідо́мте братів Моїх, — нехай вони йдуть у Галілею, — там побачать Мене!“ Коли ж вони йшли, ось дехто зо сторожі до міста прийшли та й первосвященикам розповіли́ все, що́ сталось. І, зібравшись зо старшими, вони врадили раду, і дали́ сторожі чимало срібняків, і сказали: „Розповідайте: Його учні вночі прибули́, — і вкрали Його, як ми спали. Як почує ж намісник про це, то його ми перекона́ємо, і від клопоту ви́зволимо вас“. І, взявши вони срібняки́, зробили, як на́вчено їх. І проне́слося слово оце між юдеями, і трима́ється аж до сьогодні. Одина́дцять же учнів пішли в Галілею на го́ру, куди звелів їм Ісус. І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався. А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: „Да́на Мені всяка вла́да на небі й на землі. Тож ідіть, і навчі́ть всі наро́ди, христячи їх в їм'я́ Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебува́тиму з вами повсякде́нно аж до кінця віку“! Амі́нь.